Олег Пругло: «Дуже важливо зберігати пам’ять поколінь»

Олег Пругло: «Дуже важливо зберігати пам’ять поколінь»

Заступник голови обласної державної адміністрації Олег Пругло й перший заступник голови обласної ради Євгеній Холод взяли участь у покладанні квітів до Меморіалу Солдатської Слави, що в Полтаві. Захід відбувся з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

До нього також долучилися заступник Полтавського міського голови Світлана Тарашевська, очільники ветеранських організацій, духовенство, представники трудових колективів, громадськість міста. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв війни в Україні.

– Дуже важливо зберігати пам’ять поколінь. Із розповідей моїх двох дідів, які пройшли Другу світову війну, я зрозумів, що то був вельми страшний час. Особливо, за їхніми словами, перший рік війни, – зазначив Олег Пругло. – Один дід служив моряком, але потім його корабель підбили. Через півроку після вторгнення Німеччини на територію Радянського Союзу він став морським піхотинцем. Інший дід у піхоті служив. Останній розповідав, що найстрашнішим на війні було, коли присилали на поповнення молодих необстріляних хлопців на передову, яких після тижневих курсів підготовки відправляли на фронт. Вони не знали, що робити, як поводитися під час бою, навіть як стріляти. Після перших бомбардувань і обстрілів гинули багато людей. Дід, уже потім аналізуючи тодішні події, говорив, що якби на фронт не відправляли непідготовлених солдатів, то таких величезних втрат можна було б уникнути. Після закінчення Другої світової діди не ходили на покладання квітів чи подібні заходи, проте часто розповідали про війну, бо вона їм боліла. Мені хотілося почути героїчні розповіді, але в їхніх спогадах не було героїки. Думаю, їм із війни запам’яталися найважчі моменти. І вони потрошку ними ділилися. Взагалі багато міфів створено навколо війни. Велику ціну заплатили різні народи за перемогу. І Друга світова почалася ж не 22 червня 1941-го, а 1 вересня 1939 року. 22 червня німецькі війська ступили на територію Радянського Союзу, хоча донедавна були союзниками й збиралися разом завоювати світ. Як кажуть, історія вчить тому, що нічого не вчить. Нині Російська Федерація без оголошення війни напала на Україну. Проте правда переможе. Нині переосмислюємо історію, дізнаємося інші факти, про які раніше не знали. І це, звісно, складний процес. Розуміємо, що тоді насправді тривала світова війна й загинули не 27 мільйонів, а 60 мільйонів людей. Маємо передавати пам’ять наступним поколінням. Говорити з дітьми й молоддю, як це робили наші діди. На жаль, мій син не побачив своїх прадідів, але їхні історії я йому переповідав, показував світлини. Важливо вчити історію, розширювати свої знання, а також потрібно зберегти в родинах спогади тих, хто на власні очі бачив, якою страшною була Друга світова війна.