Микола Білокінь: «Ми маємо любити, поважати й боронити нашу державу»

Микола Білокінь: «Ми маємо любити, поважати й боронити нашу державу»

У Військовому коледжі сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут відбувся тематичний захід до Дня Українського козацтва, Дня захисника України.

Із другокурсниками коледжу поспілкувалися заступник голови облдержадміністрації Микола Білокінь, директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Вікторія Пилипенко, старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Віталій Яремченко, співавтор, оператор фільму «Бій за фасад. Ціна незалежності», що став одним із лауреатів цьогорічного фестивалю документального патріотичного кіно «КіноДок», Дмитро Гонтаренко. Також до заходу долучилися начальник Військового коледжу сержантського складу ВІТІ імені Героїв Крут Кирило Злобін та його заступник Андрій Назаренко.

– День захисника України, безумовно, велике свято. Ми маємо любити, поважати й боронити нашу державу, – зазначив Микола Білокінь. Звернувся до курсантів: – Ви обрали складну й ризиковану професію. Щодня гартуєте себе, зміцнюєте дух, розум і тіло. Не бійтеся труднощів, а виносьте з них життєві уроки. Рухайтеся тільки вперед. Зичу вам добра, миру й бажаю військову майстерність удосконалювати на навчаннях, на полігонах, а не в бойових діях.

– Ваш вибір пов’язати життя із військовою справою – відповідальний і почесний. У складний час, воєнний ви обрали таку дорогу. Бажаю вам стати надійним захистом нашої держави, а війна нехай якнайшвидше завершиться, – зауважила Вікторія Пилипенко.

Вона передала для бібліотеки коледжу подаровані львівським книговидавцем, громадським діячем Ярославом Сватком книги «Розвідник воюючої України» (про діяча національно-визвольного руху, керівника розвідки Організації Українських Націоналістів Степана Мудрика) й «УПА в запитаннях і відповідях Головного Командира» (у виданні йдеться про важливі сторони національно-визвольної боротьби середини ХХ століття).

– На Форумі видавців у Львові до нас підійшов пан Ярослав Сватко. Він протягом життя займається вивченням історії. Знає, що на Полтавщині є заклади, які готують військових. Тому попросив передати їм ці книги, – додала Вікторія Пилипенко.

– Останнім часом абітурієнти коледжу, які потім стають його курсантами, це патріотично налаштовані люди, готові захищати Україну. Вони цікавляться національними традиціями, вивчають історію. Ми зі свого боку як учасники АТО передаємо їм свій досвід. І сьогоднішній історичний екскурс, перегляд фільму у майбутньому стануть їм у нагоді. Вони будуть молодшими командирами, командуватимуть підрозділами, тож набутий досвід їм знадобиться, щоб виховувати майбутніх козаків, захисників, – розповів заступник начальника із морально-психологічного забезпечення Військового коледжу сержантського складу ВІТІ імені Героїв Крут підполковник Андрій Назаренко.

Старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Віталій Яремченко спілкувався з молоддю про часи козаччини. Зокрема поінформував, що з козацькою проблематикою пов’язано чимало міфів і стереотипів.

– Один зі стереотипів, що всі, хто жив у ХVІІ столітті на українських теренах, були козаками. Насправді тоді козацтво становило мізерний відсоток. Навіть у найкращі часи свого існування не перевищувало 40 тисяч осіб. Хоча є твердження, що козаків було близько 200 тисяч, але варто врахувати, що військове ядро формували не так багато людей. За реєстром Богдана Хмельницького, наприклад, 38 тисяч осіб. Решта – селяни, ремісники, повстанці, які приєднувалися до великих військових дій, але потім поверталися до свого мирного життя, – розповів Віталій Яремченко. – У ХVІІІ столітті в десятьох полках Гетьманщини нараховувалося від 20 до 25 тисяч осіб, а на початку формування козаччини – взагалі не більше трьох-п’яти тисяч вояків. Якщо перерахувати відсоток козаків відповідно до тодішньої кількості населення в Україні у ХVІІІ столітті, то вийде піввідсотка. І ось так трапилося, що ці піввідсотка людей справили величезний вплив на історію цілого народу, його сусідів, на культуру народу, що цілий її пласт ми називаємо козацькою, поширилися з вузької смуги прикордоння, де проживали спочатку, на всі етнічні землі.

Курсанти переглянули документальну стрічку «Бій за Фасад. Ціна незалежності», співавтором якої є полтавець Дмитро Гонтаренко, та виставку світлин спеціаліста відділу комунікацій із засобами масової інформації Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Анни Чапали «Дякую за службу!».

– Фільм побудований на кадрах бою, знятих 25 липня 2015 року на передовій позиції українських бійців «Фасад», що на луганському напрямку. Позиція розташована за мостом, за містом Щастя. Далі – село Весела Гора й місто Луганськ. У напрямку українських позицій вийшла велика диверсійно-розвідувальна група й провела розвідку боєм. Наші воїни атаку відбили. Цей фільм – повідомлення для майбутніх поколінь. Історію України переписували не один раз, тож щоб завадити відповідним спробам надалі, роблю, що можу. Це мій внесок в інформаційну війну. Герої стрічки – прості українці, які взяли зброю в руки й пішли захищати Батьківщину, – зазначив Дмитро Гонтаренко. – Це не перший мій фільм і не останній. Інші дві стрічки розповідають про двох героїв України. Один загинув під час Революції Гідності, інший – у Слов’янську, його закатували у підвалах СБУ. Один фільм нині у процесі монтажу, в іншому допрацьовують звук.

У експозиції «Дякую за службу!» представлені фото бійців, зроблені Анною Чапалою упродовж 2015-2017 років на Луганщині й Донеччині, а також на Полтавщині під час поховання воїнів. Крім того, є світлини зустрічі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців у Білій Церкві.

– Найстрашніше – бувати на похованнях бійців. Порівняно із цим, поїздки в зону бойових дій не настільки хвилюючі. Найстрашніше бачити, як мати хоронить свого сина, – розповіла Анна Чапала. – На війні у бійців змінюється ставлення до всього – до життя, до людей. Ми тут, на мирній території, менше цінуємо те, що маємо.

Фотовиставку Анни Чапали передали для кімнати традицій, яка створюється в коледжі.