11 січня – Всесвітній день заповідників і національних парків

11 січня – Всесвітній день заповідників і національних парків

День заповідників і національних парків у світі почали вперше відзначати в 1997 році з ініціативи Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи.

Перший заповідник на території сучасної України був створений у 1886 році українським природознавцем Володимиром Дідушицьким. Це, до речі, був і перший заповідник в Європі, який являв собою природний резерват площею 22,4 га поблизу с. Пеняки (нині Бродівський район Львівської області) та одержав назву «Пам’ятка Пеняцька».

Сучасний вид заповідання для збереження залишків природи (окремих природних комплексів чи їхніх частин), який уже можна назвати класичним, почав формуватися з кінця 20-х років 20 століття (створювалися перші заповідники та пам’ятки природи) i набуває значного розвитку з 80-х років з організацією різних типів заказників і національних природних парків.

Класичне заповідання сформувалося на противагу індустріалізації держави, коли зі стрімким розвитком сільськогосподарської техніки та технологій відбувалося швидке розширення площі орних земель, міста перетворювалися на великі технополіси. Вчені побачили загрозу всій природі, яка є основою життя, тому, знищуючи її, ми втрачаємо сам базис існування людини.

У 1992 році вперше була сформована чітка правова база заповідання у вигляді Закону України «Про природно-заповідний фонд України». У преамбулі Закону записано: «Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші i водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність i виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного i рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища». Велике значення для розвитку заповідної справи в Україні мала підготовка двох видань Червоної книги України, статус якої у 2002 році підвищено до рівня Закону України «Про Червону книгу України». Відповідно до Закону види рослин і тварин, занесені до цієї книги, рослинні угруповання Зеленої книги України, а також види рослин i тварин i типи природних середовищ з Червоних переліків чинних для України міжнародних конвенцій визнано пріоритетами під час заповідання та здійснення природоохоронної діяльності у межах ПЗФ.

Природно-заповідний фонд Полтавщини налічує 387 територій та об'єктів, площа яких складає 4,95 % від загальної площі області. З них 30 мають статус загальнодержавного значення: 2 національні природні парки, 20 заказників, 1 ботанічна пам’ятка природи, 1 ботанічний сад, 2 дендрологічних парки, 4 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Кількість територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення становить 357, з яких: 5 – регіональні ландшафтні парки, 156 – заказники (50 ландшафтних, 3 лісових, 38 ботанічних, 7 загальнозоологічних, 2 орнітологічних, 4 ентомологічних та 52 гідрологічних), 134 – пам’ятки природи (12 комплексних, 108 ботанічних, 2 зоологічні, 3 гідрологічних, 9 геологічних), 48 заповідних урочищ, 1 дендрологічний парк та 13 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Департамент екології та природних ресурсів Полтавської облдержадміністрації щиро вітає працівників національних природних парків. Ваша щоденна праця, професіоналізм та самовідданість – це вагомий вклад в покращення якості довкілля Полтавщини. Бажаємо Вам не зупинятися на досягнутому, успішно розвиватися у відповідності з останніми вимогами часу! Зичимо всім Вам добра і злагоди, щастя і міцного здоров’я, творчої наснаги і професійного зростання!

За матеріалами  Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації