Що пережив Полтавський театр імені Миколи Гоголя з 1808 року та як працює зараз

Що пережив Полтавський театр імені Миколи Гоголя з 1808 року та як працює зараз

Полтавському театрі вже більше 200 років та у своєму сучасному вигляді – лише 66. Що він тільки не пережив: переїзд,  не одне перейменування,  зміни зовнішнього вигляду. Але будівля й сьогодні лишається архітектурною окрасою та культурним центром міста.

Від «Полтавського вільного театру» до «Гоголівського»

Історія головного музично-драматичного будинку Полтави розпочалась 1808 року. Тоді він називався «Полтавський вільний театр». Уже через 6 років стартує новий етап роботи під керівництвом Івана Котляревського. Для полтавського театру Іван Петрович створив свої драматичні твори «Москаль-чарівник», «Наталка Полтавка».

З 1821 року історія пам’ятає десятилітні періоди забуття театральної справи. З’являлися безліч різних театрів, але вони короткочасно працювали в місті. Проте у 1900 році в Полтаві відкрили нове театральне приміщення, що мало назву «Полтавський просвітницький будинок» – тепер це реставрована будівля кінотеатру «Колос».

З нагоди 50-их роковин від дня смерті Миколи Гоголя театру присвоїли найменування «Гоголівський», а з 1919 року його називали: «Радянський театр імені М.В. Гоголя». Хоча своєї постійної трупи не було, та на його сцені грало кілька полтавських театральних колективів.

У 1953 році Полтавська міська влада вирішила спорудити новий музично-драматичний театр. Його будівництво розпочалося за проектом архітекторів Олексія Крилова та Олега Малишенка. До речі, це відбулось за сприяння відомого полтавського архітектора Лева Вайнгорта. Він до останнього стояв за спорудження нової будівлі на місці суцільних руїн. Вже на 100-річчя від дня народження Миколи Гоголя відкрили теперішнє приміщення музично-драматичного театру.

«Будівля нашого полтавського театру завжди приваблювала туристів, він був і залишається окрасою міста. Окрема розмова – його репертуар. На прем’єру вистави розкуповують квитки за місяць. І це показник професійності наших творчих колективів», – розповів т.в.о. голови Полтавської ОДА Роман Товстий.

Як обирали барельєф для фасаду театру

Як писав Лев Вайнгорт у своїх нотатках, що будівництво в місті нового театру стало святом для архітекторів. Тим більше, для маленького населеного пункта, де таких крупних будівель небагато. Саме вони «визначають обличчя цілих міських районів».

В архітектурному рішенні фасаду театру використали елементи класицизму, фронтон будинку прикрашений виразними барельєфами.

«Будівля чудово вписується в образ Полтави. Тому що побудована у класичному стилі, як й архітектурний ансамбль Круглої площі», – зазначила головний архітектор Полтавської області Ірина Особік.

Цікавою ситуація вийшла зі скульптурною композицією на фасаді театру, яка розміщується у трикутнику над колонами. Коли велася робота над новою будівлею, на конкурс представили два проекти: динамічний «Гопак» та піонерів з горнами.

Перший чудово «вписувався» у трикутник: фігури розташувались від танцівників у присядці скраю до «злітаючих» угору центральних. Другий же – статичний та офіційніший. Його тоді й обрала громадськість під враженням від виступу одного посадовця. Так головним барельєфом на фасаді театру стали піонери з горнами.

Який пам’ятник ставити біля театру: Миколи Гоголя чи Марусі Чурай?

У 1913 році перед приміщенням драматичного театру планували поставити пам’ятник на честь Миколи Гоголя скульптора Леоніда Позена. Кошти на його спорудження зібрали за рахунок пожертв від мешканців міста. Але у зв’язку з Першою світовою війною справу «відклали». У 1915 році автор подарував скульптуру місту, і тільки в 1934 році пам’ятник встановили на теперішньому місці.

Натомість навесні 2006 року Театральну площу перед будівлею Полтавського музично-драматичного театру імені М. Гоголя прикрасила скульптура Марусі Чурай. За задумом архітекторів, це ще й пам’ятний знак, присвячений українській пісні в цілому.

Молодий колектив та спортивна зала – як працює театр сьогодні?

Зараз у театр приходить працювати все більше молоді. Його штат – більше 40 чоловік.

«Нас «омолоджують», і це правильно. Щоб грати у виставі, треба мати гарну пам’ять, фізичну форму, зір, вміти рухатися. Чим молодший ти тілом, тим більше ти потрібен театру. Нам навіть кілька років тому облаштували спортивний зал у підвальному приміщенні, щоб ми завжди були в тонусі», – розповіла акторка театру Олександра Галатченко.   

Із репертуару зараз популярні вистави: «Енеїда», «Кайдашева сім’я», «За двома зайцями». Багато людей приходить і на «Останню любов гетьмана», «Майстра і Маргариту» та «Політ над гніздом зозулі».

«Оскільки театр академічний, то ми повинні ставити на сцені українську класику. Глядач більше любить комедії, люди зараз ходять до театру, щоб трішки розважитись. Хоча, я вважаю, театр повинен не тільки розважати, а й змінювати людину, примушувати замислюватись про найважливіші речі, про вічне», – додала акторка.

Полтавська ОДА