Із 28 жовтня по 3 листопада триває Всесвітній тиждень інсульту

Із 28 жовтня по 3 листопада триває Всесвітній тиждень інсульту

До найпоширеніших хвороб в Україні належать неврологічні, розповсюдженість яких останнім часом зростає. Однією з найпоширеніших причин смерті є мозкові інсульти. У світі щорічно реєструють більше 16 млн випадків інсульту й більше 5 млн смертей від цієї недуги, а за прогнозами фахівців до 2030 року очікується близько 23 млн інсультів і близько 7,8 млн смертей від нього. Поширеність інсультів в Україні – одна з найвищих у Європі: 282,3 випадки на 100 тис. населення, тобто близько 100 тис. щороку.

Розрізняють два види інсульту – ішемічний та геморагічний. Глобальний тягар ішемічних інсультів майже в 4 рази більший, ніж геморагічних. Щохвилини після гострої ішемії мозок втрачає 1,9 млн нейронів та 14 млрд синапсів, що свідчить про наявність прогресуючого порушення мозкових функцій. Більше третини всіх мозкових катастроф стаються в людей працездатного віку. Майже третина хворих з інсультом помирають протягом року і близько половини – протягом наступних 5 років. Серед осіб, що виживають, менше 20% повертаються до звичного життя. Велика частина – стають інвалідами; близько третини з тих що вижили потребують стороннього догляду. Це велика медико-соціальна проблема, оскільки не тільки хворі але й члени їх родин втрачають можливість жити повноцінно. Тому дуже важливо не допустити інсульту.

Профілактику інсульту розділяють на первинну (це профілактика виникнення першого інсульту) і вторинну (профілактика повторних інсультів).

Фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Це похилий вік, неправильний спосіб життя, медичні проблеми.

Підвищують ризик інсульту куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хв. на тиждень), ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров’яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт.ст. – головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів) і високий рівень холестерину у крові сімейний лікар може визначити фактори ризику інсульту і розрахувати його імовірність протягом найближчих 5-10 років, дати пацієнту поради, як зменшити ризик на 50-80%.

Здоровий спосіб життя – це відмова від тютюнокуріння і вживання спиртних напоїв, раціональне збалансоване харчування, боротьба з зайвою вагою та гіподинамією. Ризик інсульту також зменшують помірне вживання якісної натуральної кави, зелений і чорний чаї, чорний шоколад (вміст какао не менше 70%, 15-20 г на день) та горіхи (20-30 г на день), а також середземноморська дієта.

Інсульт – це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилось мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатись рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати 103 і наполягати на доправленні в ту лікарню, де є КТ або МРТ. Усім хворим, які пережили інсульт, необхідні термінова консультація лікаря-невролога, і обстеження, яке дозволить зрозуміти причину того, що сталося, й призначити необхідну профілактику. Щоби бути впевненим, що у пацієнта – інсульт, і виключити інші захворювання мозку (наприклад, демієлінізацію, пухлину, наслідки травми тощо), у кожному випадку необхідно зробити КТ або МРТ голови (головного мозку). Навіть дуже досвідчений лікар без томографії не зможе розрізнити тип інсульту (ішемія чи крововилив).

Є дуже дієве лікування при ішемічному інсульті (тромболізис), але його можна використати лише протягом перших 4,5 годин від появи перших ознак інсульту і з кожною хвилиною його ефект зменшується. Рання активація й реабілітація осіб з інсультом має починатися якомога раніше, з перших діб перебування пацієнта в інсультному відділенні, відразу після стабілізації дихання й гемодинаміки. Що пізніше розпочнеться реабілітація, то меншою буде від неї користь. Якнайшвидший початок реабілітаційних заходів також знижує ризик повторних інсультів.

Усі пацієнти з інсультом потребують реабілітації. Протипоказами для неї можна вважати лише наявність тяжкої декомпенсованої соматичної чи психічної патології. Основними завданнями реабілітації є відновлення порушених функцій, профілактика постінсультних ускладнень, психосоціальне відновлення пацієнта. Ключовими принципами реабілітації є максимально ранній початок, постійність і систематичність, етапність та комплексність, активна участь у реабілітації хворого і членів його сім’ї, що дозволить досягнути поставленої мети з максимально можливим відновленням мозкових функцій.

Олександр Пушко, лікар-невролог КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради»