Особливості виплати заробітної плати особі, яка перебуває на самоізоляції, – роз'яснення Мін'юсту

Самоізоляція – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Самоізоляції, зокрема, підлягають особи:

• які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим коронавірусом, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
• із підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
• які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, дітей, які не досягли 12 років);
• які прибувають із тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, осіб, які мають намір вступити до закладів освіти);
• із підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання.

На період карантину перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення Фондом соціального страхування України, було розширено. Так, застрахованим особам, тобто офіційно працевлаштованим особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, у розмірі − 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. Медичним працівникам допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Відповідно до чинного законодавства, надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності фінансується Фондом соціального страхування України, на підставі виданого у встановленому порядку листка непрацездатності, починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності. Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця.

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи з першого дня хвороби, але не більше 14 календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування України надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Інструкцією також передбачено, що право на отримання та оплату листків із тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.