Хто такі маломобільні групи населення і чому безбар’єрність стосується кожного?

Хто такі маломобільні групи населення і чому безбар’єрність стосується кожного?

З нинішнього року органи державної та місцевої влади України будуватимуть свою роботу на засадах безбар’єрності. Це передбачає ухвалена Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору.

Міжнародний досвід свідчить про те, що розбудова безбар’єрного простору – це нагальна вимога часу та потужна рушійна сила для розвитку країни. Адже безбар’єрність створює можливості для залучення до активного суспільного життя величезної кількості людей, чий потенціал раніше не використовувався повною мірою. В першу чергу це стосується маломобільних груп населення. Адже вони стикаються з бар’єрами більше за інших.  

Маломобільні групи населення – хто це? Кожен з нас в певні періоди життя належить, або може належати до таких людей. Маломобільними в тій чи іншій мірі може вважатися від 30 до 50 відсотків українців.

До маломобільних груп відносяться особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуг, сприйнятті необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі.

Це можуть бути люди літнього віку, особи з тимчасовими погіршеннями здоров'я (через травму чи хворобу), вагітні жінки, діти до 7 років, люди з нестандартними розмірами тіла та інші.

Також до маломобільних груп населення належать люди з інвалідністю, хоча часто помилково поняття "люди з інвалідністю" вважають синонімом поняття "маломобільні групи".

Функціональні обмеження можуть бути пов'язані з фізичними особливостями людини (інвалідність, літній вік, нестандартні розміри тіла), або її тимчасовими станами (травма, стрес, вагітність).

Робити маломобільними нас можуть невдало сконструйовані простори та приміщення. Наприклад, коли особам, які пересуваються на кріслі колісному, або дітям складно спілкуватися з фахівцями за високою реєстраційною стійкою. Або коли батьки не можуть спустити дитячий візочок сходами в багатоквартирному будинку через відсутність ліфту та пандусів.

Важливим на шляху до створення безбар’єрного простору в Україні є облаштування об'єктів фізичного оточення та навколишнього середовища за принципами універсального дизайну, який враховує потреби всіх груп у суспільстві, в тому числі маломобільних.

14 квітня Кабінет міністрів України ухвалив Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні, яку ініціювала перша леді Олена Зеленська. Цей документ окреслює напрямки безбар’єрних перетворень у різних сферах життя, які мають відбутися протягом наступних 10 років. Зрештою безбар’єрність в Україні має стати суспільною нормою. А маломобільні громадяни отримають можливість повною мірою реалізувати себе у роботі, навчанні, розвитку, суспільному та політичному житті.