Що потрібно знати про діабет!

Що потрібно знати про діабет!

Сьогодні цукровий діабет нарівні з атеросклерозом і раком входить до трійки хвороб, що призводять до інвалідності та смерті. Захворювання в усьому світі носить характер епідемії. Тому ООН закликає об'єднати зусилля в боротьбі з цією хворобою. Адже багато хто навіть не підозрює, що має цукровий діабет, а пізня діагностика тягне за собою ускладнення захворювання.

Питання боротьби з цукровим діабетом для населення України було і залишається актуальним. Людям важливо донести, що є методи профілактики і відстрочки захворювання, які потрібно знати. Це насамперед контроль свого фізичного й ментального здоров'я, рівня цукру в крові, здоровий спосіб життя та корисні звички.

Існує два типи діабету, і вони принципово відрізняються.

Інсулінозалежний діабет (1-й тип) – пов'язаний із порушенням вироблення інсуліну. Завдання цього гормону – знижувати рівень глюкози в крові. Характерний для молодих людей.

Інсулінонезалежний діабет (2-й тип) – пов'язаний з хронічно підвищеним рівнем інсуліну, як результат клітини організму перестають правильно реагувати на нього (інсулінорезистентність). Підвищення рівня інсуліну не призводить до зниження рівня глюкози. Характерний для людей зрілого та похилого віку.

Діабет другого типу – інсулінонезалежний –  найчастіше є частиною метаболічного синдрому, який, не входить до Міжнародної класифікації хвороб, але не стає від цього менш реальним і небезпечним. Частиною цього синдрому, як і підвищення рівня холестерину крові з подальшим підвищенням артеріального тиску і проблемами опорно-рухового апарату, є діабет другого типу. Ускладнення, зокрема інфаркти та інсульти, призводять до найбільшої кількості смертей у світі.

Офіційно у світі 455 млн людей хворі на цукровий діабет.

Тільки 10% із них хворі на діабет першого типу і 90% – на діабет другого типу, на різних стадіях формування якого перебувають мільярди людей і переважна більшість тих, хто читає цей пост і кому понад 35 років.

Як «працюють» обидва діабети?

Основним патологічним фактором – на рівні проявів – обох типів діабету є токсична дія глюкози, коли рівень її підвищується. Чим вище рівень глюкози, тим агресивніше, як «кислота», глюкоза починає «роз'їдати» стінки кровоносних судин, аж до настання гіперглікемічної коми.

«Роз'їдання» кровоносних судин токсичним рівнем глюкози призводить до порушення циркуляції в органах– порушення і навіть повної втрати їхньої функції.

Зниження і втрата зору – діабетична ретинопатія (порушення кровопостачання сітківки ока), діабетична катаракта (помутніння кришталика ока).

Втрата кінцівок – порушення циркуляції крові в кінцівках, із формуванням ділянок некрозу, гангрени й подальшої ампутації або смерть від сепсису, «зараження крові», внаслідок несвоєчасної ампутації.

Порушення роботи нирок – діабетична нефропатія.

Порушення роботи головного мозку та серця. Аж до вкладу діабетичної ангіопатії в розвиток найважчих ускладнень судинних захворювань – інфарктів та інсультів.

Гіперглікемічна кома – критичне зниження всіх життєвих функцій внаслідок критичного підвищення рівня глюкози.

Гіпоглікемічна кома – критичне зниження всіх життєвих функцій як результат критичного зниження рівня глюкози. Найчастіше виникає внаслідок перевищення дози введення інсуліну у людей з діабетом першого типу (інсулінозалежний).

Смерть у результаті глибоких і хронічних мікро- і макроангіопатій, гіпер- і гіпоглікемічної коми, сепсису («зараження крові»).

Про відмінності діабету першого та другого типу

Діабет першого типу виникає внаслідок руйнування власною імунною системою (або іншими, поки не з'ясованими агентами) людини власних бета-клітин підшлункової залози, завдання яких – виробляти інсулін, гормон, що регулює рівень глюкози крові, при збереженій чутливості до них. Регулярне, правильно дозоване введення препаратів зовнішнього інсуліну призводить до тримання рівня глюкози крові в нормі. Діабет першого типу виникає переважно в ранньому віці, найчастішими його ускладненнями є гіперглікемічна кома, у разі, коли введено недостатню кількість інсуліну, або гіпоглікемічна кома, коли введено надмірну кількість інсуліну. Правильно підібрана й виконувана інсулінотерапія призводить до гарних результатів, і люди з цим діагнозом можуть дожити до глибокої старості.

Причини виникнення діабету першого типу до кінця не з'ясовані, і методи активної профілактики невідомі.

Саме з діабетом першого типу пов'язана історія заснування Всесвітнього дня боротьби з цією хворобою. Цього дня народився вчений Фредерік Бантінг, який вперше в історії, 1922 року, врятував життя хлопчику, що страждав на важку форму цукрового діабету, зробивши йому ін'єкцію інсуліну.

Відкриття Бантінга і його колеги Чарльза Беста врятувало й рятує життя мільйонів людей.

З діабетом другого типу, інсулінонезалежним, все набагато складніше і не так однозначно.

Метаболічний синдром, який є причиною хвороби даного типу, – це стан комплексного порушення обмінів жирів, вуглеводів, білків і характеризується:

• порушенням обміну холестерину, з подальшим розвитком артеріальної гіпертензії;

• порушенням обміну вуглеводів – зниження чутливості клітин організму до інсуліну й розвиток діабету другого типу;

• порушенням обміну пуринів – підвищенням обміну сечової кислоти, розвитком подагри (відкладення в суглобах кристалів сечової кислоти з подальшим їх запаленням).

На рівні органів основою метаболічного синдрому є порушення кровообігу, травлення, роботи печінки, накопичення вісцерального жиру.

На мікрорівні його основою є порушення мікроциркуляції. Внаслідок клітинного запалення формується дефект стінок артеріол, компенсувати який організм намагається за допомогою холестеринових бляшок і тромбів (причини інфарктів і інсультів). Бляшки і тромби ніколи не утворюються на здоровій внутрішній поверхні судин.

На клітинному рівні – хронічне клітинне запалення.

На молекулярному рівні – декомпенсований оксидативний стрес, який також призводить до клітинного запалення.

На генетичному рівні формується більша або менша схильність до порушень всіх вищезазначених механізмів.

Метаболічний синдром складається з трьох формальних діагнозів, які найчастіше не розвиваються з однаковою динамікою. У одних людей на перше місце виходить гіперхолестеринемія та артеріальна гіпертензія, у других – порушення обміну вуглеводів і цукровий діабет, у третіх – проблеми з опорно-руховим апаратом.

І якщо «лікувати» ці захворювання окремо, керуючись тільки наслідками, а не причинами, пасивно чекаючи, коли інші дві гілки метаболічного синдрому «підтягнуться» за тією, що вийшла на перший план, то можна зіткнутися з наслідками. Їх ми часто бачимо в черзі в аптеці – люди із зайвою вагою, що важко дихають, купують гори пігулок, якості життя яких можна тільки поспівчувати.

Метаболічний синдром (цукровий діабет другого типу, артеріальна гіпертензія та проблеми з суглобами) формуються роками й десятиліттями, перш ніж констатуються або, не дай бог, призводять до тяжких ускладнень, зазначених вище.

Кожен, хто читає цей матеріал у віці від 35 років перебувають на тій чи іншій стадії формування метаболічного синдрому.

Для того щоб взяти ситуацію під контроль, зафіксувати розвиток на поточній фазі та почати активні заходи, необхідно зробити кілька відповідальних кроків.

1. Пройти комплексне і детальне обстеження здоров'я. Не з метою підтвердження або спростування наявності або відсутності вищезазначених діагнозів, а з метою визначення, на якій фазі формування є ті чи інші стани.

2. Поставити конкретну вимірювану і обмежену в часі мету щодо стану кожного параметра, що відхиляється від норми, який без винятку, до якої б системі він не належав, робить свій внесок у баланс або дисбаланс організму.

3. Розробити конкретний план дій для досягнення цієї мети, що включає в себе не стільки фармакологічні препарати, скільки оптимальне поліпшення щоденних звичок: харчування, фізичну культуру, сон, медитації. А також всі можливості сучасної медицини, спрямовані на детоксифікацію, відновлення балансу вітамінів і мікроелементів, на фізіотерапію, клітинну терапію, мануальні практики тощо.

4. Виміряти й об'єктивно підтвердити досягнення запланованих результатів, зробити висновки і перетворити цей підхід на спосіб життя.

Любов  Чмихун, лікар-ендокринолог КНП «Машівська лікарня»