Я вітаю всіх швейцарських друзів України! Вітаю весь ваш прекрасний народ, народ Швейцарії!
Я вдячний вам за підтримку кожного і кожної. Вдячний за те, що захищаєте свободу разом з усіма, хто її цінує.
Це дуже важливо зараз, у наш час. Час особливий. І особливо важливо – від вас.
Коли терор став національною ідеєю однієї з найбільших держав світу, основою їхньої зовнішньої політики.
Коли злочини тероризму вчиняє не якийсь маргінал чи група осіб і не організація, а держава, яка має ядерний арсенал.
Коли постійний член Радбезу ООН свідомо руйнує все те, для чого будували ООН. Розвʼязавши проти нас жорстоку, криваву, безглузду війну. Але все ж ми зараз маємо шанс. Шанс показати не тільки Росії, а й будь-якому агресору у світі, будь-якій державі-терористу, що війна зруйнує не жертву, а того, хто з нею прийшов.
І, можливо, це останній шанс для людства зупинити війни, зупинити державний терор.
І я кажу зараз вам, Швейцарії, державі, яка має дуже довгу історію миру і ще довшу історію впливу у багатьох сферах, вирішального впливу на світ.
Ще до того, як я став Президентом, я думав, яким би хотілося бачити життя наших любих українців.
Я часто бував у вашій країні. І добре знаю, як ви живете. І одного разу, стоячи біля Шийонського замку, я запитав у своїх друзів – ми були однією компанією: а чому ми не можемо саме так жити, такий рівень життя мати, бути на такому високому рівні. І з такою ж свободою. Такими дружними громадами. І з такою впевненістю у власних силах.
І мені щиро хотілося, щоб українці жили, як швейцарці. Щоб могли спільно вирішувати все про власне, своє життя. Про свою землю. Не чекаючи чогось від політиків – зайвих слів, а голосуючи на референдумі.
Щоб могли бути впевненими попри всі фінансові кризи у світі, що їхня держава все витримає і залишиться лідером. Лідером довіри, лідером стабільності. Мрією для всіх людей. Успішних, не дуже – неважливо, якого рівня, просто для всіх людей.
Щоб українці могли, як швейцарці, відчувати, що вони живуть у справжніх громадах, які дбають про спільне для всіх – про благо для кожного.
Можливо, для вас це все – звичні речі. Для нас це – реформи. І це шлях, який ми проходимо й хотіли пройти.
І ми ухвалювали відповідні закони, щоб усе це працювало. Ми давали можливості, можливості нашим людям. Щоб із часом ми прийшли до життя, до рівня життя, як у вас.
І ми робили це, поки не настав чорний день. 24 лютого. День початку повномасштабного російського вторгнення на нашу землю, в Україну.
І тоді все змінилося. Змінилося для кожного з нас і кожної, змінилося для українців. Впевнений, змінилося для всіх європейців. І змінилося для всіх світових демократій.
Змінилось і для вас.
Я вдячний вам і вашій державі за те, що ви підтримали нас у такий складний час. Що ви не залишились осторонь. І не сказали, що все це не про вас.
Бо насправді неможливо залишатись осторонь від того, що у XXI столітті у центрі Європи на мирні міста летять сотні ракет та авіабомб.
Неможливо залишатись осторонь, коли армія найбільшої – хоча й тільки за розмірами – держави світу спрямовує увесь свій убивчий потенціал на руйнацію нас – руйнацію лікарень, звичайних шкіл, церков, університетів, пологових будинків, житлових кварталів.
Неможливо бути байдужими, коли вбивають дітей. Станом на сьогоднішній ранок російська армія вбила 112 українських дітей.
І так само, як мені хотілося, щоб українці жили, як швейцарці, так само я хочу, щоб ви були і стали, як українці, у боротьбі проти зла.
Щоб не було питання про банки, про ваші банки, де зберігаються гроші всіх тих, хто розв’язав цю війну. Це болісно й неприємно. Але це також боротьба проти зла.
Щоб було повне заморожування активів цих людей, їхніх рахунків – це потрібно. Це є велика боротьба, і ви це можете.
Я хочу, щоб ви стали українцями, які відчувають, що це таке, коли руйнують цілі міста, мирні міста. Руйнують за наказами тих, хто любить жити у громадах – різних, європейських, у ваших громадах, у прекрасних швейцарських громадах.
Хто насолоджується нерухомістю у вашій державі. І це було б справедливо – позбавити їх цього привілею. Позбавити того, що вони забирають у нас.
І я хочу, щоб ви були, як українці, у питанні про бізнес. Про бізнес, який працює в Росії попри все, попри цю війну. Попри всіх наших убитих дітей, попри вбитих людей. Попри зруйновані міста, як наше місто Маріуполь, героїчний Маріуполь, який уже тижні перебуває у повній блокаді. Уявіть собі: без їжі, без води, без електрики. Просто під бомбами.
Good food. Good life. Хороша їжа. Хороше життя. Так звучить слоган компанії Nestle. Вашої компанії, яка відмовляється залишати Росію. І навіть зараз, коли звідти лунають погрози іншим країнам Європи. Вже не тільки нам. Коли звідти лунає вже навіть ядерний шантаж, з боку Росії.
І я хочу, щоб усі ви, швейцарці, стали зараз, як усі ми, українці. Я хочу, щоб ми з вами зараз не втратили наш спільний шанс.
Шанс повернути мир, шанс зупинити будь-які війни у світі. Бо коли Швейцарія з вами – ви точно успішні. Бо коли Україна з вами – ви точно міцні.
Минулого року ми домовлялися про велику конференцію з паном Президентом вашої країни. Конференцію в Лугано. Заради трансформації економіки, заради реформ в Україні.
Вона мала відбутися цього липня. Як і черговий саміт перших леді та джентльменів.
І я вірю, я знаю, що ми можемо їх провести. В цьому році. На вашій землі.
Заради відновлення й розвитку України. Заради того, щоб ви мали нагоду знову й знову проявляти все те найкраще, що є у ваших серцях. У наших серцях.
У серцях усіх тих людей, хто бореться за свободу і бореться за життя.
Вдячний вам. Вдячний Швейцарії!
Слава Україні!
Офіційне інтернет-представництво Президента України
