Сьогодні можемо відзвітувати про 200-й збитий російський військовий літак. Стільки авіації Росія не втрачала у жодній війні за десятки років. А ще Росія втратила майже 27 тисяч солдатів, і багато з них – молоді строковики. Росія втратила понад три тисячі танків, броньованих бойових машин, велику кількість звичайних військових машин, вертольотів, безпілотників та всі свої перспективи як держави.
І заради чого це все? Щоб у тимчасово окупованому Генічеську ще трохи постояв памʼятник Леніну? Жодного іншого результату в Росії немає і не буде.
Насправді ніхто сьогодні не може передбачити, як довго триватиме ця війна. Але ми робимо все для того, щоб можна було звільнити нашу землю швидко. Саме в цьому наш пріоритет – кожного дня працювати так, щоб війна була коротшою.
Однак це залежить, на жаль, не тільки від наших людей, які й так викладаються по максимуму. Це залежить і від наших партнерів. Від європейських країн, від країн усього вільного світу.
Я вдячний усім, хто працює на посилення санкцій проти Росії й на збільшення оборонної та фінансової підтримки для нас, для України. Саме це – єдиний рецепт захисту свободи в умовах вторгнення Росії. І для західних держав це не просто витрати. Це не про бухгалтерію. Це про майбутнє.
Світ уже визнав, що блокада Росією наших портів і ця війна провокують масштабну продовольчу кризу. Російські посадовці ще й відверто погрожують світу тим, що в десятках держав буде голод. А якими можуть бути наслідки такого голоду? До якої політичної нестабільності й до яких міграційних потоків це призведе? Скільки тоді доведеться витратити, щоб подолати наслідки?
Ось на які питання потрібно відповідати тим, хто гальмує санкційні пакети проти Росії або намагається відкласти надання допомоги Україні.
Кожен день війни – це посилення глобальних загроз, це нові можливості Росії провокувати нестабільність в інших регіонах світу, не тільки тут, у Європі. І це нові втрачені життя в Україні: українців, українок, які віддають найдорожче, щоб вільно жити могли всі. Я підкреслюю це: всі, зокрема й у тих країнах, де досі знаходять час посперечатися замість того, щоб максимально вкладатися в допомогу.
Тому тиску на Росію потрібно значно більше. І я про це кажу дуже відверто і щоденно усім, від кого це залежить.
Продовжуємо відновлення деокупованих територій України. Станом на сьогодні деокуповано вже 1015 населених пунктів – це плюс шість за минулу добу. Повертаємо туди електрику, водопостачання, звʼязок, транспорт, соціальні послуги. Це важливо.
Звичайно, ми пам'ятаємо про кожне місто й кожну громаду, які ще перебувають в окупації. Херсон, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Маріуполь і всі міста й містечка Донбасу... Поступове звільнення Харківщини доводить, що ми нікого не залишимо ворогу.
Не припиняємо намагань врятувати з Маріуполя та «Азовсталі» всіх наших людей. Наразі тривають дуже складні перемовини про наступний етап евакуаційної місії –вивезення важкопоранених, медиків. Ідеться про велику кількість людей. Звичайно, робимо все, щоб евакуювати й усіх інших, кожного нашого захисника й захисницю. Вже залучили для відповідних переговорів усіх у світі, хто може бути найбільш впливовими посередниками.
Вже 37 іноземних представництв відновили свою роботу в Києві. І я вдячний усім з них, бо це – 37 доказів того, що Україна стоїть міцно та має перспективи на відміну від Російської Федерації. Впевнений, що скоро ще й інші іноземні представництва повернуться до столиці.
Варто повертатися до роботи й усьому українському бізнесу, який ще не відновив діяльність, хоча може це зробити на безпечній території. Забезпечувати робочі місця та підлаштовувати економічну активність під наявні умови – це також велика робота на оборону, на наше майбутнє.
Традиційно підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 212 військовослужбовців Збройних Сил України.
Вічна слава кожному й кожній, хто захищає нашу державу!
Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну!
Слава Україні!
