За 100 днів ворогу не вдалося нас зламати. Ми лише зміцніли, – Дмитро Лунін

За 100 днів ворогу не вдалося нас зламати. Ми лише зміцніли, – Дмитро Лунін

"За 100 днів ми довели та доводимо, що об’єднані українці можуть зробити неможливе. Українці у своїй боротьбі за свободу об’єднали навколо себе весь вільний світ. 

Полтавщині судилося на цій війні стати надійним тилом і потужним гуманітарним хабом. Суми, Охтирка, Харків прикрили нас залізобетонною стійкістю, непохитною мужність і непоборною силою. А ми їм допомагали. Допомагали вистояти всім, що мали. І ми всі вистояли!

Лише на якихось 15 кілометрів росіяни змогли зайти в нашу область. Але і там, на півночі Полтавщини, у Великих Будищах, у Веприку окупантів ганяли на гадяцькому сафарі. Вони тікали по лісах і кидали танки прямо посеред дороги. Військові, тероборона та мисливці відібрали в росіян більше 20 танків і передали ЗСУ. А тягали це російське залізо звичайними тракторами. Ось такий у нас аграрний край!

Кожен українець та кожна українка – герої. Всі на своєму місці 100 днів повномасштабної війни здобувають спільну Перемогу. Кожен тримає свій фронт.

Той, хто раніше заливав моноліт, зараз робить бетонні їжаки. Той, хто копав фундамент для нового басейну, школи чи лікарні, зараз риє траншеї та окопи. Той, хто ремонтував дороги, зараз будує фортифікаційні споруди. І завдяки таким людям оборона області міцнішала кожного дня.

Першими серед перших, хто прикрив спини нашим військовим, стали волонтери. Більше 100 волонтерських центрів працюють зараз на Полтавщині. Працюють у церквах, музичних училищах, у книгарнях і на складах. З ними координується обласний гуманітарний штаб.

Колосальну сміливість мають і наші водії. В перші тижні війни завдяки ним евакуювали 100 тисяч жителів Сум і області. Я памʼятаю перший евакуаційний рейс. Кілька десятків автобусів їхали до нас в область під дулами російських танків.

Я не можу не згадати і хоробрість водіїв вантажівок, які доставляли гуманітарку в зону бойових дій. За час війни більше 4 тисяч тонн гуманітарної допомоги Полтавщина доправила до Харківщини, Сумщини і видала переселенцям із цих та інших областей, які рятувалися у нас від російського терору.

Півтора мільйона переселенців транзитом проїхали через Полтавщину, сотні тисяч зупинялися у нас і більшість з них зараз як гості залишаються тут. У колись незнайомих, а тепер рідних людей, у школах, дитсадках і гуртожитках. Обласна адміністрація видала переселенцям понад 150 тисяч продуктових наборів від держави. А гуманітарну допомогу з-за кордону ми системно передаємо для переселенців у громади.

До речі, ці продуктові набори формували в обласному сортувальному центрі освітяни Полтавщини. І робили вони це поміж онлайн-уроків. Волонтерством займалися і їхні колеги разом зі студентами по всій області. Вони плели маскувальні сітки, зварювали їжаки, випікали хліб.

Пишаюся також і медиками Полтавщини! Вони приймають поранених бійців, надають допомогу переселенцям, а ще забезпечують безперебійну роботу медицини області. Це вже подвиг, що лікарні Полтавщини під час війни працюють у штатному режимі. Навіть планова госпіталізація практично не скасовувалась.

95 відсотків кафе, ресторанів і сфери послуг вже запрацювали в області. Вони відгукнулися на заклик тримати економічний фронт. А ще встигають роздавати переселенцям безкоштовну їжу і частину прибутку перераховувати на армію.

Не став осторонь і великий бізнес Полтавщини, який допомагає з постачанням ЗСУ. Машинами, бронежилетами, касками.

Незважаючи на небезпеку обстрілів аграрії Полтавщини завершила посівну на 100%. Вчасно і в запланованих обсягах. Засіяли майже півтора мільйона гектарів.

Ще одним невидимим, але важливим фронтом стали соціальні працівники. Пенсії, матеріальна допомога та інші виплати люди отримували вчасно.

За 100 днів ворогу не вдалося нас зламати. Більше того, ми лише зміцніли. Непохитно віримо в Перемогу і вже будуємо плани на майбутнє. Держава будуватиме соціальне житло для переселенців. У Полтаві планується звести 2 тисячі квартир і викупити ще 500 вже збудованих квартир.

Полтавщина стала надійним тиловим регіоном, але окупанти не давали спокою й нашим жителям. 44 ракети ворог випустив по області: по Кременчуку, Миргороду, Полтаві, Карлівці, Терешківській і Лубенській громаді.

Окремо хочу відзначити рятувальників Полтавщини. Вони не лише героїчно ліквідовували наслідки ворожих ударів по області, а й допомогали в Харкові в найгарячіші дні. А наші вибухотехніки знешкоджували небезпечні «подарунки», які залишили окупанти на Чернігівщині та Сумщині.

І, звісно ж, сьогодні та кожного наступного дня велика шана нашим військовим, нашій теробороні, правоохоронцям. Нашим миргородським льотчикам, кременчуцьким артилеристам та полтавським зв’язківцям.

За ці 100 днів усі наші люди стали героями – бійці, медики, поліцейські, волонтери, комунальники, підприємці та люди всіх інших професій. Усі, хто наближає перемогу. Ми не просто встояли. Ми завдали ворогу нищівного удару. Росія вже зазнала стратегічної поразки. І змушена відмовитися від свого початкового плану. Попереду ще багато боротьби, але веде вона до одного – до нашої Перемоги. Слава Україні!