Сьогодні хочу відзначити одне рішення, яке виглядає ніби технічним, але за ним – багато і символізму, і дуже змістовної політичної роботи. Україна стала асоційованим членом спеціальної багатосторонньої програми НАТО щодо технологічної взаємосумісності. Якщо казати простіше, це про стандарти Альянсу. Україна тепер не лише впроваджує в себе стандарти НАТО, а й може брати участь у розробці нових стандартів.
Досвід наших військових, можливості українських інституцій, IT-потенціал нашої країни – все це тепер буде українським внеском у розвиток колективної безпеки у Європі.
І коли це відбувається? На 139-й день повномасштабної війни, якою Росія планувала знищити нас за тиждень. А Українська держава не тільки вистояла, не тільки захищається, а ще й розвивається й допомагатиме розвитку партнерів. Такі успіхи варто відзначати.
Щодня ми отримуємо й переживаємо багато болісних новин. Війна триває, російські обстріли не зупиняються жодного дня. Сьогодні були чергові удари по Миколаєву – ракетами, артилерією. Окупанти знову били по Харкову й громадах області – Старий Салтів, Золочів, Байрак та інші. Є жертви – поранені та вбиті. На Донбасі не припиняються спроби штурмів, ситуація там не стає легшою, а втрати – меншими. Треба про це пам’ятати. Треба бачити це, звертати увагу.
І так само треба пам’ятати, що навіть у таких умовах держава робить кроки вперед – у співпраці з партнерами – в інституційному розвитку. І, звичайно, – на передовій.
Окупанти вже дуже добре відчули, що таке сучасна артилерія, і в них не буде безпечного тилу ніде на нашій землі, яку вони окупували. Вони відчули, що операції наших розвідників для захисту своєї Батьківщини – на порядки сильніші, ніж будь-які їхні «спецоперації». Російські солдати – і ми це знаємо з перехоплень їхніх розмов – відверто бояться наших Збройних Сил.
139 днів такої війни, майже 20 тижнів... Так звана друга армія світу боїться українців і здатна щось робити тільки на основі бездонних запасів ще старої радянської зброї.
Немає більше в них ані стратегічної сили, ані характеру, ані розуміння, що вони взагалі тут роблять, на нашій землі. Немає й крихти сміливості, щоб визнати поразку й забрати війська з української території.
Сьогодні у Києві провів переговори з Маріушем Блащаком – віце-премʼєр-міністром і міністром оборони Польщі. А він привіз нам «Краби» – ті, які потужно нагодують нашого ворога вогнем.
Звичайно, ключовою темою наших переговорів була подальша оборонна співпраця. Але важливо не тільки те, про що ми говорили, а й те, як ми говорили. Абсолютно впевнено в українському майбутньому. В українському європейському майбутньому.
Так само відбуваються і всі інші мої переговори. Це завжди відчувається.
Попереду – справді важкий шлях. На жаль, інакше неможливо, коли захищаєш свій дім від терористичної навали. Але зрозуміло й те, що попереду – успіх нашої держави. Україна зможе захиститись. Україна зможе відбудуватись. Україна зможе реалізувати всі свої зовнішньополітичні цілі.
Коли заради цього щиро працюють мільйони людей – кожен і кожна на своєму рівні – результат буде обов’язково.
І ви знаєте, я чомусь дуже рідко дякував звичайним людям, які працюють в Україні. Які, незважаючи ні на що, залишаються тут. Які щодня роблять свою справу. З вірою в Україну, з вірою в перемогу. Зараз хочу всім вам подякувати. Дякую, що ви у нас є. Дякую, що ви в України є.
Увечері, як і завжди, підписав указ про нагородження наших героїв. 156 воїнів відзначені державними нагородами. 56 із них – посмертно.
Вічна слава всім, хто віддав своє життя за Україну!
Вічна слава всім, хто бореться за майбутнє для нашого народу!
Слава Україні!
