Відеопроєкт "Голоси УПА" : Дарія Гусяк

Як вони мене зачали бити, я почала молитися. І це надало мені такої сили. І до кінця – скільки вони силу примінювали – я звуку не видавала. Жодного звуку. І вони мене в один час навіть питали, чи не займалась йогами. Вони думали, що я щось примінюю, якісь такі особливі засоби», – Дарія Гусяк («Дарка», «Нуся») – зв’язкова генерала УПА Романа Шухевича, активістка ОУН. Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня. 

Народилася Дарія Гусяк 4 лютого 1924 року в Трускавці на Львівщині. Її родина була з покоління Українських січових стрільців. Батько працював у «Просвіті», був головою товариства «Сільський господар», яке допомагало селянам. Він став першою жертвою радянської влади в родині – його репресували, подальша доля невідома.

До підпілля Дарію залучив двоюрідний брат Роман Різняк. Вона допомагала передавати повідомлення, організовувати зустрічі. 

У 1947 році Дарія з матір’ю повністю пішли у підпілля. Дарці ще 3 роки вдавалося допомагати головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу. Організовувала хати-криївки, опікувалася його здоров’ям. Це було життя в постійній конспірації. В одному з останніх інтерв’ю Дарія Гусяк розповіла, що не раз почувалася «зацькованою твариною». Постійно мусила оглядатися й бути готовою будь-якої миті вкоротити собі віку.

26-річну Дарію арештували у березні 1950-го. Скористатися пістолетом не встигла. Далі були допити, побої, катування і 25 років ув’язнення. Вона відбула увесь термін і вийшла на волю в 51 рік.

Після звільнення у 1975 році радянська влада не дозволила Дарії Гусяк повернутись на рідну Львівщину. Вона довгий час жила на Хмельниччині. Заробляла на життя шиттям. У 1995-му оселилася у Львові, де й жила до останніх днів. Померла в серпні 2022 року.