Вето на вразливість = втрачена чутливість: чому не можна тримати у собі

Споживання антидепресантів в Україні 2022 року досягло свого пікового значення, а близько 300 мільйонів гривень щомісяця українці витрачають на заспокійливі засоби з НЕдоведеною ефективністю (транквілізатори, снодійні, заспокійливі типу настоянки глоду або валеріани).

Люди бережуться від стресу, хто як може. Бо заходити в нескінченний невротичний марафон вкрай небезпечно – затяжна душевна криза може з часом негативно відбиватися на роботі внутрішніх органів і систем організму.

Але, вживаючи «заспокійливі крапельки», ми часто навіть не підозрюємо, що й ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ можна знайти джерело для відновлення. Що в багатьох із нас захований потужний ресурс, налаштований не лише на життєстійкість та елементарне виживання. Що цей ресурс може дозволити не накладати «вето» на вразливість, а навпаки – прожити навіть під час війни різні емоції, не соромлячись їх, не відкидаючи і не тікаючи від власних почуттів. Бо втрата чутливості – це ПОГАНА новина, бо абсолютна непохитна стійкість притаманна всього лиш одиницям.

Чи можна під час війни бути слабким? Розгубленим? Засмученим? Чому не можна тримати все у собі?

Відповіді ви знайдете у четвертій серії відеороликів, створених ГО «Безбар’єрність» спільно з МОЗ України за підтримки ВООЗ у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської щодо впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я #ТИЯК