19 травня – День боротьби з гепатитом

Серед названих факторів, віруси є основною причиною розвитку гепатиту. Є декілька видів вірусних гепатитів. У кожному випадку, потрапивши в тіло, вірус починає жити в клітинах печінки, негативно впливаючи на нормальну діяльність цих клітин та використовуючи внутрішні механізми клітин печінки для утворення копій вірусу. Сьогодні відомо вісім типів вірусу гепатиту: A, B, C, D, E, J, F, TT.

Вірусні гепатити належать до найбільш поширених захворювань у світі і залишаються важкою глобальною проблемою, досі далекою від вирішення.

За ступенем негативного впливу на здоров’я людей та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології. До цієїї групи належить близько 30% усіх інфекційних хвороб (крім грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів).

Найбільшою небезпекою для суспільства є вірусні гепатити В та С, що мають схильність до хронічного перебігу та можуть трансформуватись у цироз або рак печінки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 57% випадків цирозу печінки і 78% випадків первинного раку печінки зумовлені хронічними вірусними гепатитами В або С.

Щороку від наслідків захворювання парентеральними гепатитами в світі помирає близько 2 млн. людей. Затрати на лікування та вивчення цих захворювань потребують великих коштів.

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Шлях передачі вірусів гепатиту А та Е – фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Вираженість симптоматики при гепатиті залежить від типу вірусу. Захворювання може проявлятися збільшенням печінки, болем у правому підребер’ї або відчуттям важкості у цій ділянці, диспепсичними явищами, жовтяницею та свербінням шкіри, підвищенням температури тіла, нудотою, блювотою, потемнінням сечі та знебарвленням випорожнень, загальною слабкістю та зниженням працездатності.

Проте перебіг буває і безсимптомним або зі слабко вираженою симптоматикою – тоді людина навіть не підозрює про наявність у неї захворювання. Таким перебігом характеризується гепатит С, який, зачасту, виявляють лише на стадії цирозу печінки.

Перебіг захворювання залежить від активності вірусу та імунітету людини.

Переважна більшість захворілих повністю одужують від гепатиту А з довічним імунітетом. Однак, незначна частина людей, інфікованих вірусом гепатиту А, може померти від блискавичної форми гепатиту. У країнах, що розвиваються, з поганими санітарними умовами та гігієною, більшість дітей (90%) встигають перехворіти на гепатит А до досягнення ними 10-річного віку. Для профілактики гепатиту А є безпечна та ефективна вакцина.

Вірус гепатиту Е передається, головним чином, через контаміновану воду, проте були виявлені й інші шляхи передачі: споживання недостатньо термічно обробленого м’яса або м’ясних продуктів, отриманих від інфікованих тварин; переливання інфікованих продуктів крові та вертикальна передача від вагітної жінки її плоду. Як правило, захворювання самовиліковується, але в деяких випадках може розвиватися в швидкоплинний гепатит (гостру печінкову недостатність). Розповсюджений у країнах Азії та Африки, в Україні випадки гепатиту Е не реєструються, але не виключена можливість виникнення захворювання за рахунок міграції.

Вірусний гепатит Д розвивається тільки у присутності гепатиту В, посилюючи його дію, що призводить до виникнення тяжких форм із подальшим переходом у цироз печінки.

Профілактика базується на сучасній діагностиці та своєчасній госпіталізації хворих на гострий та хронічний гепатити, диспансерний нагляд  за перехворілими та вірусоносіями, ретельне обстеження донорів крові. З 2000 року в Україні запроваджена вакцинація новонароджених проти вірусного гепатиту В, проводяться щеплення серед груп ризику (медичні працівники, студенти вищих і середніх медичних навчальних закладів, працівникам служб спеціального призначення та інші).

Наталія Полтавець, завідувачка шлунково кишкового відділення КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня», лікар-інфекціоніст