Пліч-о-пліч: історія родини Лідії та Володимира, які пережили російську окупацію

«Допомога кожного у складні часи – важлива. Нині Полтавщина опікується Чкаловим у межах національної ініціативи «Пліч-о-пліч». Наша місія – якнайшвидше відновити людям домівки. Робітники з області працюють щоденно», – розповів начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін.

Серед людей, яким допомогли відновлювати житло, і родина Лідії та Володимира. 9 місяців подружжя проживало під окупацією. Попри небезпеку, рідного краю не полишали. І все ж дочекалися радісного моменту – визволення населеного пункту ЗСУ.

«У нас село зовсім невелике. Думали, не зайдуть сюди. Кому ми потрібні – далеко від автошляху. Потім через тиждень, як почалася повномасштабна війна, чоловік зблідлий зайшов до хати зі словами: «Лідо, вони тут», – так розповідає про перші дні окупації Лідія Бурим.

Подружжя Лідія Бурим та Володимир Пардемуленко розказали свою історію пережитого.

«Дні окупації були просто нестерпними. Всюди стояв шум, гуркіт. Що тільки вони не робили. Боже! Гарчали БТРами, танками, стріляли. По вулиці летить – дуло направлене на житлові будинки», – пригадує подружжя.

Коли ще був зв’язок і окупанти не пошкодили вишку, чоловік із жінкою незмінно дотримувалися порад дітей: «Мамо, старайтеся бути менше помітними й не показуватися їм на очі».

«Ми знали вже й про Бучу, і про Ірпінь. Що вони там робили. Намагалися з дворів не виходити, доки вони самі не почали лазити. Їм хотілося то яєць, то молока. Вони просили картоплі, приправ до плову. Десь вкрали кінотеатр великий – вмикали гучно на всю вулицю артистів своїх, співали, – пригадує жінка. – Потім у село зайшли «обезбашені», як вони себе називали. Дороги в нас були хороші, асфальтовані. Взагалі село охайне, школа яка гарна була, будинки в людей. Усе нищили. Мультимедійні дошки готували на вивіз, двері вибивали, стільці, меблі шкільні тягли в підвали. Все що могли, грабували. Голови відривали курям, а тушки забирали, бо їм бульйону хотілося».

Добре пам’ятають люди й прихід наших ЗСУ!

«Напередодні були великі обстріли. Ми боялися носа показувати на вулицю. А в останні дні стояла невимовно гнітюча тиша. Весь час ми були на сторожі, ніби ось щось буде, – пригадує пані Лідія. – Потім із-поміж людей розійшлася звістка: «танкова частина зайшла зі сторони Степового, але не знаємо хто». Ми навіть не здогадувалися, що це наші. Тим паче були випадки, коли росіяни перевдягалися в форму ЗСУ й робили різні провокації, знущалися над людьми».

Відбудову своїх обійсть люди почали з найнеобхіднішого й першочергового та за принципами щоб не капало на голови та огородина була поруч.

«Домогосподарство Лідії та Володимира – одне зі 126, які зазнали значних руйнувань від ворожих прильотів. Були влучання у двір і поряд. Ремонтні роботи завершили в межах проєкту «Пліч-о-пліч». Робітники з Полтавщини відремонтували покрівлю будинку, замінили вікна та двері», – додав Дмитро Лунін.

Нагадаємо, наразі у Чкаловому завершили ремонт в одинадцяти домогосподарствах.