У Полтаві відкрили виставку класика литовського та польського мистецтва Стасіса Ейдрігевічюса

Стасіс вражає своєю працьовитістю, неординарністю, пошуком себе в мистецтві, своєю скромністю і доступністю, простотою.

Що стосується його праці в різних техніках, створених протягом усього життя художника, – вони інтригують, іноді дратують, приваблюють своєю несхожістю на інших художників. Але нікого не залишають байдужими...
Працьовитість Стасіса – з нелегкого повоєнного дитинства: селянська праця в колгоспі, де майбутній художник косить траву, збирає врожай, доїть корів... і мріє вирватися зі свого села у велике місто, щоб зайнятися настільки улюбленим їм мистецтвом.

Цілеспрямований юнак Стасіс в 14 років вступає до технікуму в Каунасі, де займається прикладним мистецтвом.

Стасіс згадує, що коли він їхав в Каунас, завжди мав важку сумку, куди мама клала домашній хліб, сало, ковбаску. По дорозі він проїжджав містечко Кедайняй, костели, млини. Після війни радянська влада вивезла звідти безліч людей до Сибіру. Пізніше деякі повернулися. Хтось знайшов свій дім, інші – ні...
Стасіса слова: «При соціалізмі люди жили, як птахи без крил. І будинки такі ж були...».

Після Каунасу у нього був Вільнюський Інститут образотворчого мистецтва, де Стасіс закохується в графічне мистецтво, а згодом він зацікавився театром – навіть грає в студентському театрі, працює у Вільнюській філармонії. Цю любов до театру, до світу перевтілення – Стасіс проніс через все життя.
Вже у Варшаві, куди він переїхав у 1980 році – та де на початку своєї кар'єри дебютує з книжковими мініатюрами, зокрема екслібрисом, – він незабаром полюбить театральний плакат.

Сам Стасіс згадує, що у Польщі в ті роки, в місцевих театрах було досить багато театральних прем'єр, й було багато місць, в яких плакат міг висіти. Адже плакат повинен жити на вулиці. І тоді він починає експериментувати в передачі у плакаті своїх думок та художніх образів, спробувати виконати таку роботу в плакаті, на яку звернули б увагу замовники.

Вже його перші крокі в мистецтві плаката були дуже позитивно оцінені критиками та глядачами. Тим більше, що образи всіх його плакатів – це світ саме Стасіса.
До слова, в Польщі художник почав підписувати роботи тільки своїм ім'ям – Стасіс. І в цьому позначається його театральність – ім'я написане характерним шрифтом, стало торговою маркою художника.

Стасіс вірить у свою інтуїцію: «Я дуже вірю в такі речі, як інтуїція, і вона рідко мене підводить, коли я створюю свої роботи...».

Останні роки Стасіс часто буває в Паневежисі, місті свого дитинства, й знаменитого театру! Тепер у Паневежисі створюється Центр Стасіса, куди передаються й де будуть виставлені роботи художника за всі роки! Ось й не вір в інтуїцію...
І ще слова Стасіса: «Моє мистецтво як будинок з багатьма кімнатами. В кожній з них знаходиться своя форма. Окремі кімнати займають екслібриси, мініатюри, пастелі, книжки, плакати, фотографії...
Тут все невипадково: кожна робота повинна мати свою драматургію, настрій. Так як режисура вистави...».

Стасіс Ейдрігевічюс (Stasys Eidrigevičius, рід. 1949, Литва) – всесвітньо відомий художник-графік, плакатист, живописець, фотограф, скульптор, сценограф, дизайнер, письменник.
Народився в селянській родині на маленькому хуторі Медінішкяй недалеко Паневежиса. Здобув вищу художню освіту в Литві. З 1980 року живе у Варшаві. Учасник і лауреат багатьох міжнародних конкурсів.

Артур Рудзицький (Київ),

історик мистецтва та громадський діяч,

член Асоціації Європейських журналістів (AEJ),

Міжнародної Асоціації істориків мистецтва (AICA),

Польської Асоціації істориків мистецтва (SHS),

Німецької Асоціація мистецтвознавців (Deutscher Verband für Kunstgeschichte)