У Полтаві презентували книгу «Павло Бобровський: колекціонер, меценат, фундатор народознавчого зібрання у Полтаві»

У додатках вміщений перелік надходжень колекції П. П. Бобровського до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства за 1899–1915 рр. та каталог світлин з родинного альбому Бобровських, подарованого Полтавському краєзнавчому музею імені Василя Кричевського 1991 р. племінницею мецената, полтавкою Наталією Пупченко (Бобровською), що публікуються вперше.

Видання призначене для науковців, музейників, студентства, широкого кола шанувальників історії та культури України, надійде до обласних, всеукраїнських та закордонних фахових бібліотек. Воно добре проілюстроване фаховими фотознімками, в т. ч. оприлюдненими вперше, має доволі розлогий бібліографічний апарат.

Довідково про об’єкт дослідження

Це видання присвячене історії формування музейної збірки і становленню експозицій попередника Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського – Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства в контексті створення його «народознавчого» відділу полтавським меценатом, військовим дипломатом та офіцером Павлом Павловичем Бобровським (1860 – 1945).

Здійснений аналіз джерел та історіографії, основних наукових публікацій стосовно подвижницької діяльності одного із фундаторів зібрання. Виходячи із характеристики життєвого шляху мецената, аналізу його біографії, проходження військової служби, контактів, нахилів до подорожей і колекціонування, звернено особливу увагу на його безкорисливу співпрацю з Природничо-історичним земським музеєм в Полтаві, цілеспрямоване збирання колекцій, діяльність, направлену на створення «народознавчого» або «міжнародного» відділу музею.

Дворянин із родини полтавського службовця П. П. Бобровський, з не надто великими статками, знайшов можливість витрачати кошти на придбання, перевезення до Полтави з різних країн зразків старожитностей, мистецьких виробів, етнографічних матеріалів, предметів озброєння музейного значення, пізніше витрачав пенсійні заощадження на виготовлення обладнання й вітрин для музею. Ця діяльність спиралася не тільки на професійні знання людини, яка побачила світ, розумілася на колекціонуванні, загальносвітовій історії, історії культури, а й була патріотом, палким шанувальником Полтави.

Як наслідок, встановлено, що у біографії мецената, зважаючи на його контакти зі вченими, військовослужбовцями і колекціоненами, залишається ще чимало лакун, зумовлених професійною діяльністю кадрового військового, дипломата та розвідника.

Співпраця із музеєм та його першим завідувачем М. О. Олеховським дозволяє вбачати у П. П. Бобровському не тільки цілеспрямовану людину та свідомого полтавця, а й поважного громадянина, який не порушував своїх обіцянок, фахово дотримувався системного підходу до музейної справи. Впродовж тривалого часу меценат «всіма своїми помислами» був у музеї, розробив концепцію та художнє вирішення залів для експонування своїх дарів, виготовив за свій рахунок вітрини, укладав етикетаж та описи подарованих предметів.

Здійснена реконструкція складу колекційної збірки П. П. Бобровського, що на 1919 р. налічувала 2777 предметів. Серед дарів мецената були вартісні добірки старожитностей, культурно-мистецьких пам’яток, зброї, що на сьогодні мають національне значення. Такі, як давньоєгипетська колекція, що наразі є четвертою за кількісним складом в Україні, японського самурайського озброєння, предметів матеріальної культури та зброї з Індії, Ірану, Китаю. Частина з цих колекцій увійшла до регіональних і міжнародних каталогів-реєстрів предметів рухомої культурної спадщини, менш представницькі групи речей надають уявлення про етнографію і матеріальний світ багатьох народів Старого Світу. Більше половини зі складу колекційних надбань цього зібрання було знищено 1943 р. в пожежі музейного будинку. На сьогодні музейний спадок П. П. Бобровського налічує лише дещо більше 1100 збережених предметів.

Простежено музейну «долю» збірки мецената: переміщення до інших музеїв, реставрацію, існуючий поділ предметів між полтавськими Краєзнавчим та Художнім музеями, історію їх експонування й представлення на виставках, проаналізовано основні публікації найяскравіших пам’яток, що доповнені наявними на сьогодні біографічними даними мецената та його рідних.

У додатках до книги міститься перелік надходжень артефактів з колекції П. П. Бобровського до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства за 1899–1915 рр., а також каталог світлин з родинного альбому Бобровських, що став надбанням Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського у 1991 р. внаслідок дару племінниці мецената, полтавки, доньки брата – С. П. Бобровського – Н. В. Пупченко (Бобровської), що, за невеликими винятками, публікуються  в п е р ш е.