Причини виникнення та профілактика сколіозу

Захворювання припиняє свій розвиток з закінченням процесу зростання.

 Класифікація сколіозу:

• інфантильний – спостерігається у дітей до двох років;

• ювенільний ідіопатичний – проявляється у віці від 4 до 6 років;

• адолесцентний – час прояву від 10 до 14 років.

Локалізація відхилення дозволяє виділити наступні види сколіозу:

• торакальний – викривлений грудний відділ хребта;

• люмбальний – до викривлення схильна поперекова ділянка;

• тораколюмбальний – викривлення спостерігається в переході між грудним і поперековим відділами;

• комбінований – спостерігається 8-образне відхилення.

Залежно від типу викривлення сколіоз поділяють на

• З-подібний – викривлений поперековий або грудний відділ в один бік - правий або лівий;

• 8-подібний – відхилення від осі спостерігається у двох відділах, відхилення відбуваються в різні боки за принципом противаги;

• Х-подібний – найбільш рідкісна форма сколіозу, при якій викривлення схильні три місця хребта.

Також сколіози можна розділити на лівосторонні, правосторонні і комбіновані.

Причини виникнення

Етіологія розділяє сколіоз на вроджений і набутий. Природжений сколіоз може розвинутися через зрощення хребців в кількості двох і більше, аномалії розвитку хребетних дужок і відростків. Також причиною такого викривлення можуть стати додаткові хребці і не тільки. Наслідком вродженого сколіозу є асиметричний розвиток хребта.

Набутий сколіоз в свою чергу можна поділити на такі види:

• диспластичний – причиною його виникнення є неповноцінно розвинений попереково-крижовий відділ. Спровокувати такий розвиток можуть не заращення дужки хребців, аномально розвинені хребетні тіла і т.д .;

• неврогенний – може бути спровокований гострими вірусними захворюваннями, що впливають на роботу центральної нервової системи, наприклад, поліомеліта, міопатією, дитячий церебральний параліч, що призводить до спазмів м'язової системи; а також захворюваннями, що призводять до утворення порожнин і пустот в спинному мозку. Іншими словами, основа для розвитку неврогенного сколіозу – уражені нейрони спинного мозку рухового типу, які згодом впливають на зміни в черевних і спинних м'язах;

• рахітичний – основною причиною є рахіт, який впливає на кісткову систему дитини. Внаслідок цього впливу розвивається остеопороз, що приводить до зниженої щільності хребців, і він може спричинити за собою деформації нижніх кінцівок;

• статичний – розвинений через однобічне навантаження спинних м'язів і м'язів живота. Крім того, може бути викликаний різною довжиною ніг, патологічно розвиненим тазом або кривошиєю.

• травматичний – розвивається внаслідок перенесених травм хребта;

• ідіопатичний – придбаний сколіоз, який набув найбільшого поширення. Може розвиватися через патологічні порушення процесу зростання хребта, розладів функцій хребта, що носять статико-динамічний характер або ж через нервово- м'язову недостатность.

Симптоми

Основна характеристика сколіозу – поступове викривлення хребта людини спершу в площині вертикалі, потім в горизонталі, зростання в довжину відбувається уповільнено. У важких випадках може спостерігатися параліч і парез нижніх кінцівок.

Сколіоз 1-го ступеня (кут деформації – не більше 5°)

Відрізняється наступним: розташування ключиць асиметричне, відстань від лопаток до хребта відрізняється одне від іншого, м'язи живота і спини ослаблені. Під час нахилу можна помітити валик в області попереку, розташований з протилежного боку від викривлень, трикутники талії асиметричні.

Сколіоз 2-го ступеня (кут у межах від 6° до 25°)

В основному визначається завдяки помітною 8-деформацїї. При нахиленому вперед тілі виражається реберний горб, надплеччя виражено асиметрично, видно валик попереку, спостерігається асиметрія трикутників талії. Рентгенографія дозволяє побачити скошенность хребців і поворот відносно вертикальної осі.

Сколіоз 3-го ступеня (кут деформації не перевищує 50°)

Характеризується тим, що зазначена вище деформація виражається яскраво, спостерігається перекошене таза, чітко видно реберний горб, загальна конфігурація тіла відрізняється від норми. Зміни, що відбуваються з хребтом під час цієї стадії, стають причиною зміщеного спинного мозку, змін в розташуванні внутрішніх органів, порушень функціонування зміщених органів. У зв'язку зі зменшенням дихальної ємності легень збільшена ймовірність виникнення бронхіту або пневмонії.

Сколіоз 4-го ступеня (деформація проходить під кутом, що перевищує 50°)

При протіканні 4 стадії процес зростання повністю припиняється, тулуб деформовано. Також спостерігається лордоз і кіфоз. Тулуб повністю відхиляється щодо основної осі. Можливе виникнення клиноподібної деформації хребців. З огляду на явне зміщення спинного мозку збільшується ймовірність виникнення парезу нижніх кінцівок.

Люди з 3 або 4 ступенем розвитку сколіозу більш схильні до виникнення серцево-судинних захворювань, в тому числі ішемічної хвороби серця (збільшення ризику становить від 20% до 30%). В меншій кількості випадків може приєднатися порушення функціонування сечостатевої системи.

Діагностика

Діагностика сколіозу включає в себе консультацію травматологів, хірургів, невропатологів, вертебрологів і лікарів ЛФК, загальні аналізи, що допомагають визначити наявність супутніх захворювань, інструментальні методи дослідження організму, наприклад, рентгенографію в двох положеннях тіла, томографію (комп'ютерну і магнітно-резонансну), комп'ютерну топографію оптичного типу і електроспонділографію. Також сколіоз можна діагностувати в домашніх умовах, коли за зовнішніми ознаками можна виявити хворобу.

Лікування

Вибір методу лікування сколіозу визначається виходячи з типу захворювання, віку людини і тяжкості деформації. Найбільш легким в лікуванні є сколіоз 1 і 2 ступенів у дитячому віці. Усуненню хвороби прекрасно сприяють носіння спеціальних корсетів, правильна організація робочого місця дитини, заняття плаванням і систематичне проведення лікувально-гімнастичних вправ. У разі сколіозу, спровокованого різною довжиною ніг, допоможе пошите на замовлення взуття або ж вкладення вищої устілки.