Полтавщина в житті Пилипа Орлика

Співавтором Конституції був полтавець Костянтин Гордієнко (р.н. невід. – 05/16.05.1733) – багаторічний кошовий отаман Запорозької Січі, як і Орлик, непримиренний борець проти Москви.

Орлик Пилип Степанович (11.10.1672–24.05.1742) – державний діяч, гетьман України в еміграції (1710–1742), найбільш відомий серед супротивників московської антиукраїнської політики прибічник І. Мазепи, був безпосередньо пов’язаний із Полтавщиною.

Збіднілий нащадок литовсько-білоруського шляхетського роду чеського походження після закінчення Києво-Могилянської академії деякий час служив кафедральним писарем київської митрополії, а потім переїхав до Полтави, де працював при гетьманській канцелярії.

У листопаді 1698 він узяв шлюб із дочкою полтавського полковника П. Герцика Ганною. Це одруження ввело здібного канцеляриста до кола козацької еліти й відкрило йому шлях до старшинської кар’єри: 1706 р. П. Орлик став генеральним писарем Війська Запорозького і найближчим помічником гетьмана І. Мазепи.

Подавшись разом з І. Мазепою на еміграцію, П. Орлик перейняв по його смерті гетьманство. У статусі законного володаря України у вигнанні, П. Орлик понад 30 років керував політикою екзильного уряду, маючи на меті визволення України з-під московської влади. Увесь цей час він намагався висунути українське питання на міжнародний форум і організувати антимосковську коаліцію європейських держав.

Старший із семи дітей Орликів Григорій (05.11.1702–14.11.1759), народжений у Полтаві, хрещеник І. Мазепи, вихований в українському дусі, був вірним продовжувачем справи, розпочатої хрещеним та рідним батьками. Служив у шведській і саксонській гвардії, згодом у французькій армії, активно захищав «справу козацьких вольностей» при королівських дворах Європи, представляючи аргументи на користь «української революції».

#символиУкраїни