До 145-річчя першого теоретика українського народного танцю Василя Верховинця

Митець народився на українських землях тодішньої Австро-Угорської імперії (нині – Івано-Франківщина).

З дипломом учительської семінарії почав педагогічну діяльність на посаді викладача співів у народних школах та проявив себе як хормейстер і актор. На запрошення актора, режисера і громадського діяча Миколи Садовського молодий аматор потрапив до організованого ним театру.

Окрім співу, музики, акторської гри опанував хореографію, що позначило черговий етап у його творчості.

Василь Верховинець очолював різноманітні музичні та хореографічні колективи, викладав у вищих навчальних закладах та активно виступав із виставами.

Він був фанатом своєї справи, невтомним пропагандистом українського танцю. Найбільші його заслуги – у формуванні основ теорії і практики народного українського танцю, закладенні підвалин для наукового дослідження народної хореографії. Разом із цим він – приклад та еталон для наслідування методів виховання дітей засобами хореографічного мистецтва. Особливістю його роботи було прагнення до чистоти комбінацій.

У 1935 році на Першому міжнародному фестивалі народного танцю в Лондоні легендарну перемогу отримав парубочий триколінний «Гопак» у надшвидкому темпі, покладений на музику Василя Верховинця та у його постановці.

Значна частина творчого і родинного життя талановитого українця з Прикарпаття тісно пов’язана з Полтавою.

У Полтавському інституті народної освіти (тепер Полтавський національний педагогічний університет) Василь Верховинець працював майже півтора десятиліття, завідував кафедрою мистецтвознавства. Очолював Український хор у Полтаві. Його дружиною була уродженка Полтави – акторка та режисерка Євдокія Волошко (Доля). Разом вони створили жіночий колектив театралізованого співу «Жінхоранс», який базувався на українській народній традиції.

У Полтаві відбулися арешти Василя Верховинця, звинувачуваного у шпигунській та контрреволюційній діяльності. Після тортур, у квітні 1938 року, Василя Верховинця розстріляли в Києві.

Одна з найстаріших вулиць Полтави, розташована у Подільському районі Полтави, на якій колись мешкав Василь Верховинець, названа на його честь.

У музеї «Музична Полтавщина», який знаходиться у Полтавському коледжі мистецтв імені Лисенка, зібрані особисті речі митця. Тут можна побачити його рукописи, яким більше 100 років, його видання, хорові твори та особисті речі.