Із нагоди Міжнародного дня «Дякую» у Полтаві провели показ п’єси Максима Девізорова «І в горі, і …шототам»

«За ініціативи Полтавської ОВА з нагоди Міжнародного дня «Дякую» у Полтаві організували показ п’єси, написаної українським актором, військовим Максимом Девізоровим. Її втілили артисти Полтавського обласного театру імені М. В. Гоголя у межах проєкту «Театр сучасного діалогу. Ветерани» спільно з київським Театром Ветеранів», – розповів т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Виставу «І в горі, і …шототам» презентували військовим, ветеранам війни та учням Полтавського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені В. Грицаєнка.

«Культура під час війни стала простором для самовираження, переосмислення досвіду та мотивацією рухатися вперед. Вона дає потенціал для ментального відновлення, соціалізації та адаптації, об’єднує і надихає. Втілення такої ініціативи – прояв підтримки наших захисників і захисниць, нагода ще раз сказати «дякую» за силу духу та волю до перемоги», – зауважив Володимир Когут.

Максим Девізоров до початку повномасштабних військових дій був відомий як успішний актор. У лютому 2022 року він вступив до лав ЗСУ, а згодом написав п’єсу «І в горі, і …шототам» на основі свого життєвого досвіду.

Головний режисер театру імені М.В. Гоголя Владислав Шевченко обрав цей твір для участі у Фестивалі перших п’єс, який наприкінці минулого року відбувся у Полтаві.

«Написання п’єс ветеранами війни – це спосіб реабілітації через мистецтво, – сказав під час обговорення вистави Владислав Шевченко. – Максим Девізоров, вдаючись до власного досвіду, показуючи свої переживання, зачепив значно глибші проблеми, ніж розлучення з дружиною. Він показав війну як основний конфлікт у стосунках в родинах. Війну, що нищить не тільки міста й життя, а й руйнує інституцію шлюбу. Це велика біда на третій рік війни».

Начальник Полтавського ліцею з посиленою військовою підготовкою імені В. Грицаєнка Олександр Баленко назвав виставу «І в горі, і …шототам» дуже важкою психологічно, такою, що вимагає обговорення з ліцеїстами.

Сержант ЗСУ Артем Павлов зізнався, що вистава змусила його, ветерана АТО і українсько-російської війни, котрий пережив багато жахіть, пустити сльозу.

«Зберігати любов тоді, коли війна розлучає подружжя, і продовжувати жити далі звичним життям – це дуже важко, інколи неможливо», – сказав він.