Народився Іван Скоропадський на Чернігівщині у родині секунд-майора Михайла Скоропадського. Здобув досить ґрунтовну домашню освіту. Знав кілька європейських мов, добре володів українською.
У віці двадцяти років вступив на військову службу юнкером, але військова кар’єра не влаштовувала його.
На цивільній службі він був чиновником у канцелярії Конотопського предводителя дворянства.
Життя і творчість І.М.Скоропадського тісно пов’язані з Полтавщиною. У 1847-1853 роках він обирався Полтавським губернським маршалком шляхти (предводителем дворянства). У господарських справах губернського рівня предводителі контролювали виконання земських і повітових повинностей і збирали внески зі шляхти, також вони були головами в цілому ряді виборчих зборів та з’їздів.
Коли в Україні ввели земське управління, І. Скоропадського обрали на почесну й відповідальну посаду – голови Прилуцької повітової училищної ради. Невдовзі Прилуцький повіт посів перше місце на теренах тодішньої Полтавщини за кількістю шкіл та учнів у них.
На формування світогляду Івана Скоропадського значний вплив мав його двоюрідний брат Микола Маркевич – відомий український історик, письменник, перший український енциклопедист, «найінтелігентніший українець XIX століття». В родині шанували українські звичаї і дотримувались українських традицій. Любов до свого рідного, українського, національного перейшли й до Івана, визначили його життєвий шлях.
Скоропадський брав активну участь у визволенні кріпаків і щиро дбав про освіту свого народу. Заснував пансіон для підготовки народних учителів; вихованцями цього закладу могли стати лише селянські діти, найкращі випускники сільських училищ. Усі вони перебували на повному утриманні Івана Михайловича. В подальшому, натомість пансіону, Іван Михайлович заснував жіноче початкове училище, що пропрацювало 10 років.
За незначну суму Скоропадський продав одну із своїх садиб місту Прилуки під чоловічу гімназію, до заснування якої він доклав чимало зусиль і коштів.
Ціла низка шкіл та гімназій в Україні завдячують своїм існуванням саме Скоропадському, їх він відкривав та утримував на власні кошти.
Мальовничий маєток родини Скоропадських у Тростянці Іван Михайлович перетворив на один із відомих культурних осередків українського дворянства. У домі постійно влаштовували концерти, співали українські пісні, читали й обговорювали книги українських письменників. Тут дуже поважали і щедро нагороджували бандуристів, лірників, мандрівних кобзарів, які виконували старовинні думи.
І.Скоропадський створив у маєтку художню галерею, для якої збирав або замовляв портрети українських гетьманів і різних політичних та культурних діячів в Україні. Також він володів чудовою бібліотекою, у якій було чимало раритетних видань.
Головною метою свого життя Іван Скоропадський вважав створення небаченого у краї Тростянецького парку. Улаштування штучних озер, гір, ущелин, мостів та альтанок, завезення з усіх кінців світу екзотичних рослин, дерев і кущів тривали до самої смерті господаря. У результаті титанічної праці з’явився один із найкращих дендрологічних парків Європи – високохудожній витвір садово-паркового мистецтва.
У цьому парку 8 лютого 1887 року Іван Михайлович знайшов останній спочинок.
Підпишіться, щоб отримувати листи.