Лікар-невролог про епілепсію: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів

Важко надати точну оцінку захворюваності й поширеності, оскільки ідентифікація людей, які можуть страждати від епілепсії, дещо ускладнена. Відповідно до сучасних даних, епілепсія займає 3-є місце за розповсюдженістю серед хвороб нервової системи. Наразі у світі нараховується близько 65-70 млн хворих. Близько 1% усього населення планети потерпають від епілептичних нападів, а 5% – мали в житті хоча б один напад. У розвинених країнах щороку виникає близько 50 нових випадків епілепсії на 100 тис. населення. Це й робить епілепсію однією з найпоширеніших неврологічних недуг.

Про епілепсію можна говорити дуже багато. Епілепсія здавна була для людей загадковим захворюванням, якому приписували містичний зміст. Цю хворобу супроводжували страх, нерозуміння, соціальна ізоляція. На жаль, в деяких країнах схожа ситуація зберігається й зараз, що знижує якість життя хворих та їхніх близьких. Епілепсія згадується ще в кодексі царя Вавилону Хаммурапі. Вже тоді відбувалася значна дискримінація людей, які страждали від цієї хвороби. Наприклад, їм заборонялося одружуватися та бути свідками в суді. Люди в давнину були впевнені, що судомні напади викликають демони, які вселяються в людське тіло та отримують над ним владу. Людей, хворих на епілепсію, називали «одержимими». У роботах давньогрецького лікаря Гіппократа є описи недуги, схожої на епілепсію, яку цілитель називав «священною хворобою». Гіппократ намагався лікувати її трепанацією черепа та міддю як протисудомним засобом. Відомий лікар і алхімік Парацельс лікував хворих на епілепсію нітратом срібла, а його послідовники використовували цинк, олово, ртуть та інші речовини, які, звісно, не могли бути ефективними ліками. Тому епілепсію вважали хворобою, що не піддається лікуванню. В епоху середньовіччя ставлення до цього захворювання було неоднозначним. З одного боку, воно викликало страх, з іншого – вважалося властивим для людей з пророчим даром та навіть святих. Цій думці посприяло те, що багато видатних людей давнини хворіли на епілепсію. Серед них були такі знані особи, як філософи Платон і Сократ, римські імператори Юлій Цезар та Калігула, поет Петрарка тощо. Ця хвороба часто вражала європейських монархів – королів Франції, Англії та ін. Згодом епілепсія втратила ауру «священної» хвороби, а хворих на неї стали вважати божевільними. Їх госпіталізували до лікарень як психічно хворих, і тільки в середині XIX століття в Європі почали з’являтися перші спеціальні лікувальні установи для хворих на епілепсію.

Основним симптомом хвороби є повторні напади. Проявлятися судоми можуть по-різному, симптоматика їхня також може відрізнятися. Все залежить від того, де в мозку починається порушення і як далеко воно поширюється. Оскільки епілепсія спричинена аномальною активністю головного мозку, судоми можуть вплинути на будь-який процес, який мозок координує.

Основні тимчасові ознаки судом:

• заціпеніння;
• м’язи стають жорсткими та скутими;
• відбуваються неконтрольовані різкі рухи рук і ніг;
• порушення свідомості та/або непритомність;
• психологічні симптоми: страх, тривога, дежавю тощо.

Деякі епілептичні напади (так звані вогнищеві напади з порушеним усвідомленням) можуть нагадувати психічні розлади (у хворих можуть з’являтися зорові, слухові, смакові та інші галюцинації, неадекватна поведінка, рухи кінцівками (перебирання руками, педалювання ногами, тощо), жування, повторення незрозумілих фраз, ін.).

Симптоми відрізняються залежно від типу нападу. У більшості випадків людина з епілепсією має однаковий тип судом щоразу, тому симптоми будуть подібними від епізоду до епізоду.

Лікарі зазвичай класифікують судоми як фокальні або генералізовані. Фокальні – виникають через аномальні активності лише в одній ділянці мозку, генералізовані – коли активується увесь мозок.

Епілепсія може виникнути в будь-якому віці незалежно від статі чи етнічної групи. Все залежить від причини, яка зумовила захворювання. Можлива наявність генетичної схильності. Приблизно в 40-50% випадків у всьому світі не вдається виявити причину епілепсії.

Відповідно до сучасних даних, існує шість основних етіологічних груп захворювання (поділ за причинами хвороби):

1. Генетична (попередня назва – ідіопатична) епілепсія. Основна причина її виникнення – безпосередній результат відомого або ймовірного генетичного дефекту(-ів). Такі форми епілепсії складають близько 10% всіх випадків. «Генетична» епілепсія не завжди означає «спадкова», оскільки мутації в генах можуть виникнути у внутрішньоутробному періоді, або навіть після народження.
2. Структурна (попередня назва – симптоматична) епілепсія має відому причину, розглядається як наслідок або прояв захворювань центральної нервової системи (ЦНС) і є найбільш частою формою епілепсії у дорослих. Більшість існуючих захворювань головного мозку можуть з різною вірогідністю дати початок розвитку епілепсії зі структурними змінами в головному мозку, які виявляються при проведенні магнітно-резонансної томографії. Це – травми, пухлини, вроджені вади розвитку мозку, судинні захворювання та ін. Навіть такі хвороби як розсіяний склероз, хвороба Альцгеймера можуть в невеликому відсотку випадків супроводжуватись епілептичними нападами.
3. Метаболічна епілепсія (в попередній класифікації 1989 року такі форми захворювання належали до групи симптоматичної епілепсії). При них існує чіткий, генетично зумовлений метаболічний стан (наприклад дефіцит транспортера глюкози, мітохондріальні розлади). Ці форми епілепсії проявляються в основному в дитячому віці і потребують спеціальних досліджень, особливо при наявності нападів, які погано піддаються лікуванню.
4. Інфекційна епілепсія (раніше теж належала до симптоматичної епілепсії) виникає як наслідок запальних (інфекційних) хвороб головного мозку (менінгітів, енцефалітів, викликаних різними збудниками: вірусами герпесу, кору, паротиту, краснухи та ін., малярії, туберкульозу, СНІДу, нейроцистоцеркозу, токсоплазмозу, нейробореліозу та ін.).
5. Імунна епілепсія (нова етіологічна група), при якій виникає яскраво виражена імунна відповідь головного мозку на пошкоджуючий чинник з ознаками запалення центральної нервової системи (наприклад, лімбічний енцефаліт, деякі тяжкі дитячі епілептичні енцефалопатії).
6. Епілепсія невідомої етіології (із невідомою причиною, попередня назва – криптогенна епілепсія), при якій точну причину не вдається з’ясувати навіть при використанні сучасних методів дослідження. Часто хворий не може дати інформацію про захворювання, які він переніс в дитинстві, як реагував на щеплення, чи мав травми голови, судоми при підвищенні температури тіла тощо. І тоді причина хвороби залишається прихованою. Така форма епілепсії зустрічається приблизно в 30-40% випадків.

Варто зауважити, що: епілепсія не заразна. Однією з характерних ознак епілепсії є непередбачуваність нападів. Значна більшість епілептичних нападів не є смертельними, але небезпечним є травматизація під час нападу.

Найчастішими чинниками, які можуть спровокувати виникнення нападу, наступні:

– нерегулярний прийом або самовільна відміна протиепілептичних препаратів;

– тривале позбавлення (депривація) сну або зменшення годин сну;

– вживання алкоголю, наркотиків, «енергетичних» напоїв, стресові ситуації;

– вживання ліків, які провокують епілептичні напади.

Крім порушення ритму сну, яке може виникнути внаслідок стресової ситуації, або зміни годинних поясів при перельотах літаком, при роботі в нічні зміни, можливі раптові пробудження, викликані зовнішніми подразниками, ін.

До 10% людей у світі мають один напад упродовж життя, тому варто пам’ятати, що єдиний приступ ще не дає підстав для діагнозу епілепсії. Її діагностують у разі двох чи більше неспровокованих нападів, тобто таких, у яких немає видимої причини, як-от різка відмова від алкоголю, проблеми із серцем або занизький рівень глюкози в крові.

Якщо у людини стається такий напад, обовʼязково треба звернутися до свого сімейного лікаря. Після огляду він за потреби скерує вас до невролога та/або психіатра для подальшої діагностики та призначення плану необхідного лікування. Епілепсію не «виліковують», втім, у переважній більшості випадків можна зменшити кількість потенційних нападів.

Найважливішим з них є електроенцефалографія (ЕЕГ), яка є безпечним та інформативним методом дослідженням функції головного мозку. Хворому також буде призначено магнітно-резонансну томографію (МРТ), бажано з роздільною здатністю апарату 1,5 Тесла й більше для виявлення можливих структурних уражень мозку. Останнім часом комп’ютерну томографію (КТ) визнано недостатньо інформативним методом обстеження для встановлення причини епілепсії. Крім того, необхідно провести дослідження крові та сечі, інші обстеження за показаннями.

Як правило, хворі на епілепсію лікуються амбулаторно і не потребують перебування в лікарні. Лікування епілепсії перш за все полягає в регулярному прийомі протиепілептичних засобів, в Україні їх використовуються близько 20. Існує група так званих «традиційних» або «старих» препаратів, які були синтезовані до 1990 року і група «нових» ліків, які з’явились на ринку пізніше. Фахівці підбирають ліки та їх комбінації відповідно до типу нападів та причин захворювання з урахуванням віку, статі, ваги, супутньої патології тощо.

Дуже важливим є ведення кожним хворим щоденника нападів, де треба відмічати дні і час доби виникнення приступів, можливі провокуючі фактори. Жінки повинні відмічати дні місячних. Це дозволить лікарю при черговому огляді відкоригувати лікування.

За сучасними даними, епілепсія вважається такою, що «розрішена» після досягнення визначеного віку для осіб, які страждали на залежний від віку епілептичний синдром, або для пацієнтів, які не мають нападів упродовж останніх 10 років, з яких останні 5 років не отримують протиепілептичних препаратів.

Правильна перша допомога при епілептичному нападі – це дві прості дії: достатньо перевернути людину на бік та покласти щось м’яке під голову, щоб уникнути травми.

Якщо ви стали свідком нападу, ваше завдання – не розгубитися і не злякатися, а правильно і вчасно надати першу допомогу. Для цього робіть таке:

• обережно опустіть людину на підлогу і під голову покладіть щось м’яке (наприклад, одяг);
• поверніть людину на бік, так їй буде легше дихати;
• зніміть окуляри, якщо вони є;
• не стримуйте рухи людини;
• приберіть жорсткі та гострі предмети навколо, об які вона може травмуватися;
• зафіксуйте час початку нападу;
• залишайтеся поруч, доки не припиниться напад і не відновиться свідомість.

При цьому НЕ варто:

• класти що-небудь у рот: тверді предмети можуть травмувати, пошкодити зуби та ясна, а інколи навіть існує ризик зламати щелепу;
• під час нападу в людини НЕ може запасти язик;
• намагатися зупинити напад – напад повинен пройти сам.

У більшості випадків напади при епілепсії не є невідкладними станами та не завжди потрібно викликати екстрену медичну допомогу. Але варто зателефонувати 103, якщо:

• напад триває п’ять хвилин або довше;
• напади повторюється настільки часто, що у проміжках між ними у людини не відновлюється свідомість (на відміну від серії нападів);
• коли у людини стається перший напад;
• коли людина отримує травму під час нападу (наприклад, внаслідок падіння);
• напад стається, коли людина перебуває у воді;
• людина вагітна або хвора на діабет.

Варто зауважити, що людям з епілепсією потрібно внести певні корективи у своє життя. Стосовно кількох основних порад, можна виокремити наступні:

• пам’ятайте, що душ безпечніший за ванну (у разі нападу в душі не втопитися);
• уникайте місць на висоті без огороджень;
• зробіть повноцінний сон своїм пріоритетом, адже брак сну збільшує ймовірність нападів;
• відмовтеся від шкідливих звичок (алкоголю, тютюнокуріння);
• уникайте стресів та виражених психоемоційних перевантажень.

Важливо пам’ятати, що ранні виявлення захворювання й розпочате адекватне лікування дозволяють запобігти можливим ускладненням, сповільнюють прогресування патології та інвалідизацію хворих і суттєво впливають на поліпшення подальшого прогнозу, якості й тривалості життя.

Олександр ПУШКО, доктор філософії, член Української протиепілептичної ліги,

лікар-невролог КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського ПОР»