До дня народження Т.Г.Шевченка: «Не забудьте пом’янути…»

До цієї дати у Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г.Короленка відкрито філокартичну тематичну виставку із приватної колекції полтавського видавця, мецената, краєзнавця, громадського діяча Олексія Петренка «Не забудьте пом’янути…»: Шевченкіана Олексія Петренка в листівках». На виставці представлено фотографічні й художні портрети Кобзаря, репродукції його малярських творів, ілюстрації інших митців до віршів і поем Кобзаря, композиції з текстами віршів поета, репродукції творів мистецтва, присвячених Т.Шевченку, вшануванню й увічненню його пам’яті, художні зображення міст, сіл та місцевостей, пов’язаних з біографією митця, види поетової могили у Каневі.

Загалом філокартична Шевченкіана налічує кілька тисяч Шевченківських листівок, кожна з яких несе важливу інформацію. Образ Кобзаря постає в низці листівок початку XX ст., які мали на меті зобразити Україну. Аби передати адресатові «привіт з України» конструювалися композиції, у яких символи державності поєднувалися з постаттю Т. Шевченка.

Полтавська земля завжди надихала Кобзаря на творчість. Місцеві краєвиди, відображені в малюнках та живописних роботах митця, мають велику історичну і наукову цінність. Рукописна збірка поезій Шевченка «Три літа» складається з творів, написаних на Полтавщині. У нашому краї народилась думка про спорудження у Києві першого пам’ятника Т.Г.Шевченку. У друкарні Г. Маркевича була надрукована поштова листівка з портретом Кобзаря з метою заохочення до пожертвувань. Подібні благодійні листівки належать до філокартичної Шевченкіани, кошти від їх розповсюдження призначалися на спорудження пам’ятників Кобзарю, на підтримку товариства «Просвіта», освітянських об’єднань тощо.

Зв’язки геніального мистця з Полтавщиною розкриває унікальне енциклопедичне видання «Полтавська Шевченкіана. Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії», автором якого є відомий краєзнавець, літературознавець письменник Петро Ротач (1925-2007).  У ньому викладені детальні відомості про перебування Шевченка в Полтавській губернії, людей, із якими спілкувався, про митців і мистецькі колективи, що торкалися шевченківської тематики у творчості, тощо. Книга нагадує, що зв’язки з Полтавщиною у Кобзаря були міцніші, ніж із якимось іншим куточком України, і наш край не повинен забувати, що по цій землі ходив, її описував і змальовував геніальний син і пророк нашого народу.

Різноманітні аспекти зв’язків Т. Шевченка з Полтавщиною представлено у ґрунтовному виданні «Тарас Шевченко і Полтавщина», авторами-упорядниками якого є відомі полтавські науковці, краєзнавці Олександр Білоусько і Тарас Пустовіт. Ця книга стала явищем у незліченній шевченкіані завдяки значній кількості вміщених  цінних матеріалів і документів, що стосуються участі полтавців у  визволенні Тараса з кріпацької неволі, ролі краян у становленні та розвитку його літературного і мистецького таланту, вплив подій полтавської історії на формування світогляду митця і поета тощо. У виданні вперше оприлюднено архівну інформацію про збирання протягом 1908-1914 років Полтавським земством коштів на спорудження пам’ятника Шевченкові в Києві, а також  звіти про святкові заходи на честь Шевченка, що тривали на Полтавщині із другої половини XIX століття. Введено в науковий обіг документи, виявлені в архівних установах Києва, Львова, матеріали із приватних колекцій. Уперше опубліковані таблиці, які показують Шевченка в колі культурних діячів, літературну та мистецьку творчість Кобзаря в контексті літературного та мистецького процесів першої половини XIX  століття. Поряд з усталеними у шевченкознавстві положеннями наведено контроверсійні точки зору, спірні факти.

Тарас Шевченко дуже любив благословенну полтавську землю. На ній він явився Україні як пророк. Із полтавського берега побачив він і місце свого упокоєння. Полтавці були на всіх етапах перепоховання праху поета і відіграли значну роль в перетворенні його могили на Чернечій горі на національну святиню.