110 років від Дня народження літературознавця Прокопа Мисника

Народився Прокіп Мисник у с. Біївці Лубенського району Полтавської області. У 1938 р. закінчив Ніжинський педагогічний інститут, у якому викладав до 1940 р. Брав участь у Другій світовій війні. Від 1944 р. - на журналістській роботі. Працював головним редактором щомісячного методичного журналу «Українська мова і література в школі». Він використав хрущовську відлигу, щоб (за його словами) наповнити часопис матеріалами, що розкривали правду становища України й українців у новітній Російській імперії, їхньої культури й мови. Все це позначилося на змісті журналу, у ньому друкувалися статті Івана Драча, Євгена Сверстюка, Івана Дзюби та інших. Вмістив журнал і численні розвідки про творчість шістдесятників.

Прокіп Мисник завжди брав на себе відповідальність за все, надруковане у часописі. Свідченням тому є факт, що після публікації у журналі «Вітчизна» роману Олеся Гончара «Собор» ніхто не наважився привітати його з 50-річчям і тільки П. Мисник у №4 за 1968 р. журналу «Українська мова і література в школі» надрукував свою статтю «Осягнення прекрасного» з аналізом творчості письменника. За неї та інші політичні сміливі кроки редактор поплатився посадою.

Павло Дмитрович Мисник досліджував питання теорії літератури. Був автором низки літературно-критичних статей про творчість Т. Шевченка, О. Довженка, Ю. Яновського, О. Гончара, М. Стельмаха, О. Ільченка, І. Муратова, Ю. Мушкетика. Написав рецензії на твори Б. Антоненка-Давидовича («На довгій ниві»), Л. Бойка («З далеких гонів»). З-під його пера вийшли нариси «Людяність, правда, краса» (1966), «Багатство форм і стилів» (1966), повісті «Старовинний перстень з черепашкою» (1975), «Ціцеронові лаври» (1981) та ін.

Помер 30 грудня 1978 року, похований у Києві.

За матеріалами інтернет-джерел