31 березня виповнюється 125 років від дня народження Василя Дроздовського

Василь Вікторович Дроздовський (псевдонім: В. Д-ський, В. Чорноморець) народився 31 березня 1900 року на історичній Полтавщині - у м. Прилуки (нині Чернігівської області). Наприкінці 1920-х рр. закінчив словесно-історичний факультет Краснодарського ІНО (РФ). З 1924 року жив і працював у Ленінграді, викладав географію, суспільствознавство в обласному інституті соціального виховання. У 1931–33 рр. працював науковим співробітником Інституту слов’янознавства АН СРСР.

Від 1927 року член Товариства дослідників української історії, писемності та мови в Ленінграді, у 1929-31 роках – його учений секретар, у 1929-33 роках – керівник групи нової української літератури.

Заарештований 17 вересня 1933 року й засуджений радянською владою до 10-ти років заслання у сфабрикованій справі «Російської національної партії» (початково відома як "Справа ленінградських українських націоналістів, нак званих «Жупанів»", згодом як «Справа славістів»). Покарання відбував у Маріїнську (Кемеровова область, Західний Сибір, РФ). 1936 року за «антирадянську діяльність» переведений до Норильська, де за зміненим вироком був розстріляний у 1938 році.

Автор багатьох наукових публікацій і розвідок з української історії, літератури, журналістики, біографічних досліджень, бібліографічних праць тощо. Друкувався у журналах «Червоний шлях», «Україна», «Літературний архів», «Записки історико-філологічного відділу УАН» та інших виданнях.

Значна частина розвідок Дроздовського була присвячена розвитку української культури та літератури на Кубані. Популяризував творчість Г. Михайличенка, В. Чумака, Л. Скрипника.