6 квітня виповнилося 145 років від дня народження Олександра Орлова  

Олександр Якович Орлов був першим астрономом-академіком Української академії наук (УАН), заснованої у 1918 р., і планував створити центральну астрономічну обсерваторію УАН. Вже у 1921 р. в листі до загальних зборів УАН він писав: "Одним з найважливіших моїх обов'язків є побудова Центральної Української обсерваторії. Сама доля Обсерваторії, якщо Бог допоможе її побудувати, залежить від вибору місця, над цим питанням я багато працював і дозволю собі виступити тепер з певними пропозиціями. Я вважаю найбільш придатним місцем для Астрономічної обсерваторії узвишшя біля м. Канева з таких причин. Ще в 1913 р. особлива Комісія Імператорської Академії наук, яка вибирала місце для спостереженнясонячного затемнення, підкреслила сприятливість кліматичних умов м. Канева... …Обсерваторія могла б бути пов'язана з іменем дуже шанованого українського поета, для якого вона могла б бути найкращим пам'ятником".

У 20-х роках діяльність групи молодих учених, очолюваних О. Я. Орловим, набула такого розмаху, що для її продовження необхідно було створити спеціальний науковий заклад. Таким закладом стала Полтавська гравіметрична обсерваторія, організацією якої він займався з 1924 р. Вибір місця був чималою мірою зумовлений тим, що на паралелі Полтави через зеніт проходять дві яскраві зорі, котрі можна спостерігати не лише вночі, а й протягом дня. Такі спостереження мають велике значення для визначення деяких особливостей коливання широт. У Полтаві і втілювався у життя план вивчення внутрішньої будови Землі засобами астрономії та гравіметрії, що його О.Я. Орлов виношував протягом багатьох попередніх років.

У 1927 р. О.Я. Орлов обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР, а 1939 р. — дійсним членом (академіком) Академії наук Української РСР.

Під час Другої світової війни Полтавська гравіметрична обсерваторія була евакуйована до Іркутська, де працювала на базі місцевого університету.

О.Я. Орлов повернувся до Полтави одразу ж після звільнення міста. Він застає тут ще жевріючі руїни і, не гаючи часу, вживає перших невідкладних заходів для відбудови наукового закладу. У лютому 1944 р. працівники обсерваторії повертаються до Полтави і незабаром поновлюють перервану працю. Продовжуючи очолювати Полтавську гравіметричну обсерваторію, О.Я. Орлов за перших років після війни розпочав організацію іншого великого наукового закладу — Головної астрономічної обсерваторії Академії наук УРСР. Призначений ще 1944 р. її директором, він керує проектуванням і будівництвом перших об’єктів цієї обсерваторії.

З роками О.Я. Орлову стає дедалі важче поєднувати велику наукову роботу з численними адміністративними справами. Через це він залишає посаду директора Головної астрономічної обсерваторії АН УССР, а керівництво Полтавською обсерваторією передає члену-кореспонденту АН УРСР З. М. Аксентьєвій. Одначе особистими бесідами і листами він продовжував допомагати своїм учням, які працювали в Києві, Полтаві та інших наукових центрах нашої країни.

До останніх днів свого життя О.Я. Орлов не припиняв наукових досліджень; серцевий приступ, за яким настала смерть, застав його за робочим столом, коли він закінчував статтю про віковий рух полюса Землі. Це сталося 28 січня 1954 р. у Києві.

За матеріалами інтернет-джерел.