160 років із дня народження акторки Марії Старицької

31 травня 2025, 08:20

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю

31 травня 160 років тому в селі Лебехівка на Полтавщині народилася Марія Михайлівна Старицька (псевдонім- Яворська) - українська акторка, режисерка і педагогиня.

Донька видатного театрального діяча, письменника і громадського діяча Михайла Старицького, старша сестра Людмили Старицької-Черняхівської. У 1871 році батьки віддали Марію у новостворений дитячий садок сестер Ліндфорс, який відкрився в Києві того ж року. У 1883 році продовжила свою освіту на природничьому відділені Бестужевських курсів та закінчила додатковий клас гімназії, який дає дозвіл на роботу викладачем. Протягом 1884-1885 рр. навчалася на Київських вищих жіночих курсах.

З 1886 по 1890 рр. упродовж кількох театральних сезонів Марія Старицька грала у трупі свого батька, допомагала йому в організаційних справах, гастролювала в Харків, Одесу, Мінськ, Петербург, Варшаву, Вільно, Тифліс, Баку.

У 1891 р. продовжує свою освіту на театральних курсах Олександра Федотова в Москві та Петербурзі, по закінченні яких починає самостійне акторське життя під псевдонімом Яворська.

Сезон 1897 р. Марія Старицька грає у Києві у трупі Миколи Садовського. У 1898 р. організовує Український драматичний гурток. Активно займається громадською та викладацькою роботою: працює із київськими аматорськими театральними гуртками та починає викладати у музично-драматичній школі Лісневич-Носової. У 1904 р. відкривається музично-драматична школа Миколи Лисенка. Марія Старицька очолює драматичне відділення цієї школи, викладає сценічну майстерність та декламацію, а по смерті Лисенка фактично очолює його школу.

Протягом 1904—1917 рр. Марія Старицька зрежисерувала понад 500 вистав українських та західноєвропейських авторів. Вперше поставила на сцені твори Лесі Українки «Йоганна, жінка Хусова», «Айша й Мохаммед», «Камінний господар» у театрі Садовського (1914). Грала у таких п’єсах Старицького: «Не судилось» (Анна Петрівна), «За двома зайцями» (Лимериха), «Маруся Богуславка» (мати), «Богдан Хмельницький (Ганна) та ін.

Від 1917 до 1919 рр. очолювала Театральний відділ при Міністерстві освіти Української Народної Республіки, уклала програму організації першого українського театру.

Окрім того, працювала викладачем декламації у І Київському комерційному училищі (1918), грала у драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка (1919) та театрі ім. І. Франка в Черкасах (1920).

Померла 20 грудня 1930 року. Похована на Байковому кладовищі.