Конфлікт інтересів як корупційна складова в діяльності публічного службовця: запобігання та врегулювання

Якщо посадовець чітко усвідомив наявність конфлікту інтересів у сфері своїх повноважень, то він не завжди знає як правильно його врегулювати. 

Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII „Про запобігання корупції” виокремлює наступні види конфлікту інтересів:

потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, у якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.      

Нагадуємо, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до таких осіб зобов’язані:

• вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
• повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі — Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
• не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
• вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом 2-х робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до НАЗК.