2 липня виповнюється 200 років від дня народження Володимира Степановича Александрова – українського письменника, етнографа, доктора медицини

Оскільки родина не мала великих коштів на навчання, Володимир закінчив Харківську духовну семінарію, потім медичний факультет Харківського університету.

Працював військовим лікарем. У 29 років удостоївся звання доктора медицини, але грошей на придбання приватної практики не було, тому подався на військову службу.

Служив лікарем у Варшаві, Полтаві, Керчі, дослужився до генерала. І всюди Володимир Александров залишався собою: в родині з дружиною Олександрою та дітьми спілкувалися тільки українською; стіни його кабінету прикрашали портрети українських письменників і усіх гетьманів.

Мав прекрасну бібліотеку (у Харкові у його бібліотеці займався самоосвітою художник Сергій Васильківський, племінник В. Александрова). Поет прекрасно декламував, знав напам’ять безліч народних пісень, добре їх співав, акомпануючи собі на бандурі. Оселя Александрових у Харкові по вул. Великій Сумській була своєрідним українським культурним центром, де можна було послухати поезії Павла Грабовського, насолодитися розмовами з Борисом Грінченком, Марком Кропивницьким.

А щоб власні діти зростали українцями, Володимир Александров складав для малечі вірші українською мовою.

Наприклад, діти довго не могли запам’ятати, що кавун, гарбуз, диня – ягоди, городина, тобто родичі. От батько вигадав віршика:

«Ходить гарбуз по городу,

питається свого роду –

«Ой чи живі, чи здорові

всі родичі гарбузові?».

Володимир Степанович для дітей і родичів створив домашній театр, де ставили вистави, написані самим Александровим: «Ходить гарбуз по городу», казки «Коза-Дереза», «Івашечко», «Чижикове весілля». Написав і опублікував тексти оперет «За Німан іду» та «Не ходи, Грицю, на вечорниці», які Михайло Старицький переробив на драматичні твори. Перекладав поезії Г. Гейне, А. Міцкевича та інших авторів. Витлумачивши німецький оригінал, написав знамениту пісню «Розбите серце» («Я бачив, як вітер березу зломив…»), яку Антон Рубінштейн поклав на музику.

Його переклад із німецької поезії Людвига Рельштаба «Ти несись, мій спів з мольбою» став популярним романсом (цей переклад є і у Миколи Огарьова).

Збирав етнографічний матеріал, опрацьовував фольклорні мелодії. Уклав «Народний пісенник із найкращих українських пісень», «Український кишеньковий календар за 1887 рік».

Вперше виступив з поезіями 1861 року (журнал "Основа"), вірші «Думка» та «Плач дочки по матері». Надрукував низку книжок у Харкові та Полтаві, виступав також у львівських часописах «Зоря», «Світ». На схилі літ Александров уклав історичну збірку «Гетьманщина» (колекція портретів гетьманів України від Б. Хмельницького до К. Розумовського з біографіями), Помер 10 січня 1894 р. у Харкові.