Відмова у працевлаштуванні за віком: правові підстави та межі допустимості

Відповідно до статті 22 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП), забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, зокрема з мотивів віку.

Крім того, стаття 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» забороняє відмову у прийнятті на роботу особам виключно з підстав досягнення ними пенсійного віку. Закон гарантує реалізацію права на працю відповідно до професійної підготовки особи та з урахуванням її стану здоров’я.

Вікові обмеження можуть встановлюватися лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, це стосується:

- державної служби;

- діяльності, пов’язаної з виконанням небезпечних робіт (водолази, рятувальники тощо);

- окремих категорій працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці;

- інших спеціалізованих посад, визначених відповідними нормативно-правовими актами.

У всіх інших випадках вимога щодо віку кандидата на посаду не має законного підґрунтя.

Згідно із законодавством, необґрунтованою вважається відмова у прийнятті на роботу:

- без належного мотивування;

- з причин, що не стосуються ділових або професійних якостей кандидата.

Зазначене положення також стосується інших ознак дискримінації: статі, расової належності, стану здоров’я, політичних переконань, місця проживання тощо (стаття 2¹ КЗпП).

У разі отримання відмови у працевлаштуванні, яка має ознаки дискримінації за віком, особа має право:

1. Запитати у роботодавця обґрунтування причини відмови.
2. Звернутися до суду з позовом про поновлення порушеного права.
3. Подати скаргу до Державної служби України з питань праці або Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до Конституції України, усі громадяни є рівними у правах, а будь-яка форма дискримінації є неприпустимою. Вік особи не може бути самостійною підставою для відмови у прийнятті на роботу, якщо інше не передбачено законом.