215 років від дня народження художника Аполлона Мокрицького

Аполлон Мокрицький народився 1810 році у Пирятині Полтавської губернії у збіднілій дворянській родині. Його батько – Микола Олексійович Мокрицький, служив у повітовому містечку скромним поштмейстером, але всім дітям прагнув дати гарну освіту. Мати, Уляна Данилівна (у дівоцтві Григорович), захоплювалася малюванням і художнім рукоділлям. Саме від неї син і перехопив інтерес до образотворчого мистецтва.

У 1818 р. Аполлона віддали до Полтавського будинку виховання бідних дворян, де діти були на повному пансіоні. У приміщенні будинку Полтавського малоросійського поштамту хлопець навчався подальші шість років. У тому освітньому закладі виховувалися письменник Микола Гоголь та знаний математик Михайло Остроградський, а на посаді одного з двох наглядачів Приказу громадської опіки у 1810-1835 рр. служив відставний штабс-капітан, а вечорами – літератор Іван Петрович Котляревський.

Загальну освіту і першу мистецьку підготовку здобув у Ніжинському ліцеї. У вересні 1831 року, незважаючи на нестачу коштів, Мокрицький стає вільним слухачем Академії мистецтв. На цей час припадає його знайомство з видатним художником Олексієм Венеціановим. Систематичні заняття Венеціанова з Мокрицьким відбуваються протягом 1832-1833 років.

Наприкінці 1833 року через матеріальну скруту молодий художник змушений залишити навчання. Він повертається на батьківщину, працює живописцем, створює цілу галерею портретів на замовлення місцевих поміщиків.

У листопаді 1834 року знову їде до Петербурга, щоб продовжити навчання і остаточно присвятити себе живопису. Значну роль у подальшій долі художника відіграло його близьке знайомство з конференц-секретарем Академії мистецтв земляком Василем Григоровичем, який став справжнім його покровителем. За протекцією Григоровича молодий художник починає знову відвідувати класи Академії і успішно її закінчує.

У кінці 1839 року художник повертається до Пирятина, звідки 2 серпня 1841 року на власні кошти, виручені за написані портрети та одержані від лотереї (в якій було розіграно його конкурсну картину), вирушив до Італії. Там вивчав пам’ятки мистецтва, багато писав з натури, працював портретистом та пейзажистом. Творча праця була дуже успішною, і Академія мистецтв призначила йому грошову допомогу на утримання за кордоном терміном на два роки. В росію художник приїхав у 1849 році, а у вересні цього ж року був удостоєний звання академіка за його відомі роботи.

З 1851 року прийнятий на службу до московського Училища живопису і ліплення. Він викладав живопис в етюдному класі та малювання в натурному, а з 1861 року — навчав малюванню в класі «античних фігур».

Поет і мрійник пензля Аполлон Мокрицький прожив 60 років, викладав до останнього дня. Помер від пневмонії 26 лютого 1870 р.

Аполлон Миколайович Мокрицький вніс неоціненний вклад у розвиток живопису ХІХ ст. Серед відомих робіт автора портрет матері Василя Григоровича, портрет друга Євгена Гребінки, «Автопортрет», «Італійський  пейзаж», картини «Святий Себастьян», «Портрет, написаний з натури», «Римлянка, що годує грудьми батька» та багато інших. Нині відомо близько 140 портретів художника. Його картини зберігаються в музеях Києва, Чернігова, Ніжина та у приватних колекціях.