125 років від дня народження Михайла Донця — видатного українського режисера та актора

Народився Михайло Донець 1900 р. у м. Полтава. Його батько був шевцем, кустарем-одиночкою, мати – домогосподаркою. З дитячих років у малого Михайла виявився непоганий голос і він був прийнятий до архієрейського хору. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1917). У кінці 1916 року помер батько Михайла Олександровича, залишивши матір і трьох дітей без жодних коштів і йому, неповнолітньому юнакові, довелось дбати, як старшому в сім’ї, про матеріальну підтримку сім’ї. Щаслива нагода трапилася 1 червня 1917 року, саме тоді до Полтави прибув на гастролі з Києва український театр М. К. Садовського. Юнака з гарним голосом було зараховано хористом. Ця дата фактично і є початком його професіональної діяльності в театрі, що не припинялася до кінця життя.

Михайло Донець працював у трупі М. Садовського, Українському театрі П. Саксаганського, М. Заньковецької-Б. Романицького (1917–18), театрах Полтави, Одеси, Дніпропетровська, Мелітополя (1918–49). Коли постало питання про організацію в Харкові першого українського театру музичної комедії, Михайла Олександровича, як досвідченого актора і режисера, переводять до Харківського театру музичної комедії. З утворенням в Харкові українського театру Революції, М. О. Донець був переведений до цього театру, де працював актором і режисером до 1939 року. З утворенням Сумської області, що була свого часу в складі Харківської, Михайло Донець був переведений до міста Суми для організації обласного драматичного театру. Тут він працював на посаді режисера і актора до 1949 року.

Під час Другої світової війни, у вересні 1941 року Сумський драматичний театр разом з режисером був евакуйований на південний Урал до м. Мідногорська, Бузулука та Бугуруслана, де вони працювали до весни 1944 року. 22 березня 1944 року М. О. Донець повернувся з театром до м. Суми, активно включається у відбудовчий процес міста й зруйнованого гітлерівцями театру. За цей тяжкий період відбудови обирався депутатом міської Ради по м. Суми. У 1949 році Михайла Олександровича Донця запрошено до Кіровоградського обласного музично-драматичного театру імені М. Л. Кропивницького. У 1949-1965 роках він – головний режисер театру корифеїв. Впродовж цих років здійснив постановку 51-ї вистави, в багатьох з яких виступав як актор. Виконав ролі: Золотницький («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Вересай («Соло на флейті» І. Микитенка), Возний, Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Батько («Катерина» за Т. Шевченком), Остап, Батько («Тарас Бульба», «Вій» за М. Гоголем), Посол («Червона калина» В. Сокола), Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка). Постановкам притаманні реалістична глибина мислення, чітке рішення ідей, яскравість образів, актуальність соціальних проблем. Дотримувався принципів корифеїв: тільки на високій драматургії зростає професійний і мистецький рівень акторів. 50-60-ті роки ХХ століття стали зенітом повного розквіту талантів видатного режисера, самобутнього неповторно-яскравого актора, колоритного оперного співака, професійного піаніста і диригента Михайла Донця.