115 років від дня народження Михайла Білецького

Народився у Кобеляках на Полтавщині, в родині, де любов до рідного слова й праці була частиною повсякденного життя. Після закінчення школи навчався у  Полтавському педагогічному інституті, який успішно завершив у 1938 році.

До війни М. Білецький працював електриком на машинобудівному заводі, а також в об'єднанні «Єнісейзолото» в Красноярському краї.

Демобілізувавшись після Другої світової війни Михайло Семенович працював інспектором шкіл у Львівському обласному відділі народної освіти, а також методистом Волинського обласного Будинку народної творчості.

Педагогічна діяльність М.Білецького поєднувалася з літературною та журналістською працею − він активно співпрацював із редакціями газет на Волині, у Львові, Тернополі, а пізніше − у славетному журналі сатири і гумору «Перец»".

Перші літературні спроби Михайла Білецького були відзначені ще у 1935 році, коли його поезії увійшли до колективної збірки «Дружба», виданої у Харкові. Проте справжню популярність йому принесли сатиричні та гумористичні твори, в яких із теплою іронією, а іноді й із гіркою усмішкою, він зображував риси людської вдачі, суспільні парадокси та щоденне життя.

Серед його літературної спадщини — численні збірки сатири й гумору:

«З оригіналом згідно» (Львів, 1955), «Лірика з перцем» (Київ, 1957), «Зорі назустріч» (Луцьк, 1957), «Про пеньки та опеньки» (Київ, 1958), «Засукавши рукава» (Київ, 1963), «Якби свині роги...» (Київ, 1965), «За колючим дротом» (Київ, 1966), «Веселі обжинки» (Київ, 1980), «Кому що...» (Київ, 1985).

Окрім гумористичних творів, Михайло Білецький писав і прозу. Його повісті («Стир ламає кригу», «Незламність», «Відлуння») розкривали глибокі моральні теми, досліджували характер людини в умовах складних життєвих обставин.

Він також створив документальні праці, серед яких помітною стала книга «Трійниці» (1970).

Михайло Білецький усе життя залишався людиною з активною громадянською позицією, талановитим майстром слова і глибоким знавцем людської душі. Після довгого і плідного творчого шляху він помер у Києві на 88-му році життя. Його внесок у розвиток української сатиричної літератури залишається вагомим і донині.