110 років від дня народження українського вченого Георгія Писаренка

Георгій Степанович Писаренко народився 1910 року на хуторі Скрильники Кобелякського повіту Полтавської губернії. Трудову діяльність розпочав у 17 років, працюючи спочатку робітником-ремонтником в Полтаві, а потім слюсарем Нижньогородського автомобільного заводу. В 1936 р. закінчив із відзнакою суднобудівний факультет Горьковського індустріального інституту і працював конструктором на заводі «Красное Сормово». Через рік був прийнятий до аспірантури Київського політехнічного інституту і за сумісництвом працював в Інституті будівельної механіки (нині – Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України). Так розпочалася його плідна наукова та науково-організаційна діяльність у системі Академії наук України.

Кандидатську дисертацію Г. С. Писаренко захистив у лютому 1941 р. Під час Другої світової війни працював над розв'язанням проблеми підвищення міцності авіаційних двигунів – спочатку на Уфімському моторобудівному заводі, потім – у Центральному інституті авіаційного моторобудування. З 1944 р. він як учений секретар Інституту будівельної механіки займався відновленням роботи лабораторій установи. Водночас викладав у Київському політехнічному інституті та продовжував фундаментальні дослідження нелінійних коливань механічних систем з урахуванням розсіювання енергії в матеріалі, результати яких стали основою успішно захищеної ним у 1948 р. докторської дисертації, а потім були удостоєні премії ім. М. М. Крилова АН УРСР.

У 1950 р. Г.С. Писаренко починає працювати в Інституті металокераміки та спеціальних сплавів (нині Інститут проблем матеріалознавства НАН України). Він очолює тут відділ, згодом – сектор, а ще через якийсь час стає заступником директора з наукової роботи. Відтоді вся наукова діяльність Георгія Степановича присвячена формуванню нового напряму в механіці – дослідженню міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах. У 1957 р. вченого обирають членом-кореспондентом, а в 1964 – дійсним членом АН УРСР.

У 1966 р. за ініціативою Георгія Степановича створено Інститут проблем міцності АН УРСР. Незмінним директором цієї установи був понад двадцять років, а в 1988 р. став почесним директором. Під керівництвом вченого тут знайшли розв'язання актуальні проблеми, які відбивали запити атомної енергетики, газотурбобудування, авіаційної, ракетно-космічної техніки та інших найважливіших галузей машинобудування.

Виняткову увагу Г.С. Писаренко приділяв вихованню молодих учених і висококваліфікованих інженерів. Він підготував 45 докторів і 180 кандидатів наук, понад три десятиліття очолював кафедру опору матеріалів Київського політехнічного інституту, був головою спеціалізованої вченої ради при Інституті проблем міцності НАН України.

У 1969 р. Георгій Писаренко заснував міжнародний науково-технічний журнал «Проблемы прочности», який під назвою «Strength of Materials» видається у США. Він – автор понад 800 наукових публікацій, серед яких 50 монографій, підручників та довідників, чимало з них перекладено іноземними мовами.
Багато сил і енергії віддав Георгій Степанович науково-організаційній роботі в системі НАН України. Був головним ученим секретарем, віцепрезидентом, членом, а останнім часом – радником Президії НАН України.

Ім'я Георгія Писаренка відоме не лише в Україні, а й далеко за її межами. Наукові досягнення його лишаються актуальними повсякчас. Наукові досягнення вченого високо оцінені державою та науковою громадськістю. Його нагороджено «За заслуги» ІІ ступеня, численними медалями та відзнаками. Зокрема удостоєно високих звань – лауреата Державних премій України (1969 та 1980), Заслуженого діяча науки України (1973).

Ім'я Георгія Писаренко широко відоме вітчизняній та світовій науковій громадськості. Він був дійсним членом Міжнародної академії астронавтики, Американського товариства випробувань і матеріалів, Президії Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки та членом редакційних колегій багатьох науково-технічних журналів. Помер Георгій Писаренко в Києві 9 січня 2001 року.