На форумі «Сталеве слово» Андрій Левченко провів лекцію «Полтава на музичній мапі України від початку ХХ століття до сьогодні»

У межах першого Всеукраїнського форуму мілітарної культури «Сталеве слово» Андрій Левченко (Хорунжа служба 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» НГУ) провів пізнавальну лекцію «Полтава на музичній мапі України від початку ХХ століття до сьогодні».

«Хочу зауважити, що на форумі мілітарної культури порушили багато тем. Сьогодні у фокусі нашої уваги – лекція музичного спрямування. Але насправді, якщо дивитися глибше, війна – це завжди боротьба за ідентичність. І коли ми говоримо про цей аспект, завжди зупиняємося на питаннях мови, культутри, – зауважив Андрій Левченко. – Це розмова про події, що стали початком дискусій про українську традиційну культуру і запустили процеси відкриття нових форм у музичному мистецтві. Полтавщина відома феноменом багатоголосся, що є центральним фокусом сучасного реконструкторського музичного руху, однак нам потрібно знати які імена та особистості за цим стоять».

У цивільному житті Андрій Левченко довго займався музикою. Говорить, що за можливості у вільний час продовжує це робити – досліджує, пише статті.

Спікер детально зупинився на діяльності Гната Хоткевича, який відіграв визначну роль у розвитку української музичної та кобзарської традиції, і Полтавщина стала одним із ключових місць, де його ініціативи набули реального втілення. Саме тут він не лише популяризував гру на бандурі, а й об’єднав носіїв давньої кобзарської культури, які зазвичай залишалися поодинокими митцями.

У 1902 році в Полтаві Хоткевич організував масштабний з’їзд народних музикантів, на який запросив кобзарів, лірників і троїстих музикантів з різних регіонів. Особливою новизною стало те, що він зібрав разом незрячих кобзарів і створив для потреб з’їзду першу в історії капелу кобзарів, продемонструвавши, що традиційна музика може бути не лише сольним мистецтвом, а й ансамблевою формою.

Діяльність Гната Хоткевича на Полтавщині сприяла піднесенню кобзарства на новий рівень – від фольклорної традиції до національного культурного символу.

Як підкреслив Андрій Левченко, Полтавщина з її глибокою етнографічною традицією стала джерелом натхнення і для Опанаса Сластіона. Саме тут він зустрічав, записував, малював і досліджував кобзарів – тих носіїв української духовної пам’яті, які зберігали через пісню історію та світогляд народу.

Сластіон був одним із перших, хто систематично фіксував образи кобзарів. Його портрети — це не просто мистецтво, а етнографічні документи.
Особливо вагома його співпраця з Гнатом Хоткевичем. Разом вони формували ідею нового бачення кобзарства – не як маргінальної традиції, а як духовного ядра української культури.

«Коли говоримо про ідентичність у контексті форумів, дискусій чи будь-яких публічних платформ, важливо не зводити її лише до загальновідомих маркерів. У кожному регіоні існує власний пласт культурного досвіду, який і формує повсякденну, «живу» ідентичність. І в цьому сенсі Полтава та Полтавщина є дуже промовистими прикладами», – підкреслив Андрій Левченко.