У Полтаві ветеран Артем Ліфрідов пригощає полтавців і гостей міста автентичними галушками у сучасній інтерпретації
У перші тижні повномасштабного вторгнення логістика ще не працювала, ночі на позиціях видавалися довшими, ніж зазвичай, а розмови між бійцями крутилися навколо одного — теплої смачної домашньої їжі. Саме там, у холодних окопах, ветеран Артем Ліфрідов дізнався, що деякі його побратими ніколи не куштували галушок. У відповідь Артем просто сказав: «Приїдете до мене — обов’язково пригощу».
Сказав і зробив. Сьогодні Артем відкриває вже другу точку сучасного українського стрітфуду «Pro галушки» в Полтаві, пригощаючи побратимів, полтавців і гостей міста автентичними галушками у сучасній інтерпретації.
Артем народився в Кропивницькому, навчався у Харківській академії фізичної культури і спорту, а згодом переїхав до Полтави, де живе вже 18 років.
«Я працював більше 10 років тренером, а потім почав займатися підприємницькою діяльністю. Відкрив невеличку крамницю імпортних продуктів, яка згодом виросла у мережу з 7 магазинів», — згадує він.
Згодом Артем спробував себе ще й у фуд-сфері та відкрив сервіс правильного харчування.
За два тижні до повномасштабного вторгнення Артем разом з братами та друзями вже розумів, що війна неминуча. Вони склали план евакуації родин, який довелось втілити у життя 24 лютого 2022 року. Жінок і дітей вивезли на Закарпаття, а чоловіки родини пішли добровольцями у військо.
Так Артем опинився у 63-й механізованій бригаді, де служив піхотинцем. Географія бойового шляху ветерана широка: українсько-білоруський кордон, Миколаївщина, Херсонщина, Донеччина, зокрема Бахмут.
«У мене після кількох контузій трапилось так, що прийшлось робити трепанацію черепа… Під час операції занесли енцефаліт. Тому я трохи поборовся за життя. Як бачите — переміг», — продовжує свою розповідь ветеран.
Попереду був майже рік відновлення, госпіталі, реабілітація та повернення родини додому в Полтаву.
У 2023 році Артем повернувся, звільнився з армії за станом здоров’я, проте на той час продовжувати розвивати власну справу, сервіс правильного харчування, не захотів. Бізнес взяла під опіку старша донька ветерана, а сам він прагнув роботи із соціальною місією.
«Я пішов працювати в звичайне комунальне підприємство, яке займалося буденною роботою — вивозом сміття, прибиранням снігу тощо. Прийшов туди звичайним майстром, тому що хотів хоча б якось допомогти громаді, адже розумів, що чоловіків не вистачає. Там я працював недовго і, знаючи мій воєнний досвід та організаційні здібності, мені запропонували створити з нуля ветеранський центр», — згадує Артем.
За півтора року команда центру під керівництвом Артема вже успішно працювала над проєктами підтримки ветеранів. Однак через стан здоров’я він змушений був звільнитися. Саме тоді вирішив повернутися до підприємництва. А заснувати полтавський стрітфуд «Pro галушки» надихнула обіцянка побратимам.
«Ідея народилася на передовій. Я служив у 63-й бригаді, а це Закарпатська бригада. Хлопці навіть не знали, що таке галушки… І тоді я казав: повернемось — пригощу», — пояснює ветеран.
Повернувшись до цивільного життя раніше за побратимів, Артем вирішив реалізувати обіцянку буквально. Початкового капіталу було небагато: частина власних грошей і кілька невеликих міжнародних грантів. Вони дали змогу запуститися, але не покривали повністю придбання професійного обладнання. Справжнім поштовхом стала перемога у конкурсній програмі «Варто Діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Перша точка розташована в центрі Полтави, біля одного з символів міста — білої Альтанки. Це стрітфуд у сучасному форматі, але зі справжніми старовинними рецептами.
«Наші галушки дуже відрізняються від тих, якими пригощають у інших місцевих закладах. Ми робимо за старовинними рецептами. У нас вони в формі “ковбасок” порізаних на шматочки. Саме такої форми галушки їв Тарас Шевченко, гостюючи у Полтавській губернії, саме такі й зображені на пам’ятнику галушкам», — каже Артем.
Гостям подають не просто страву, а частинку гастрокультури. Кожне замовлення супроводжується листівками з фактами про галушки, Полтаву та її видатних мешканців.
Щодо меню, то тут все навіть звучить по-справжньому смачно.
І хоча ветеранський бізнес працює у форматі стрітфуду, страви тут дійсно ресторанного рівня. Лише вчитайтесь — галушки з індичкою у вершково-деміглясовому соусі з цибулевими кріпсами; галушки з креветками та томатами чері у вершковому соусі, класичні полтавські галушки з білими грибами та сиром Фета, галушки з хамоном і пармезаном та інші. Хочеться просто взяти квиток та якнайскоріше вирушити в гастротур до Полтави.
Шеф-кухар у “Pro галушки” також ветеран — Олександр Журавель, боєць із високою ампутацією і неймовірною силою волі. Артем каже, що робота допомагає товаришу повертатися до цивільного життя після поранення.
«Я побачив, що Сашко виставив у соцмережі відео, де готує. Навіть через екран було видно, як це смачно! І я подумав: чого б не запропонувати йому роботу і не взяти на навчання? І ми це реалізували!» — розповідає підприємець.
Сьогодні команда «Pro галушки” невелика, але особлива: ветерани, члени родин військових, донька загиблого Захисника, дружина військового. Головна менеджерка закладів — дружина Артема, Оксана. Артем з гордістю говорить, що кохана — це опора бізнесу. Саме Оксана займається усією операційною роботою, відкриттям нової точки у найбільшому ТЦ Полтави також керує вона.
У «Pro галушки» є соціальна місія. Для Артема це було принциповим питанням — у закладі діє 20 % знижки для всіх учасників бойових дій, а також є система «підвішених порцій».
«Це дуже класно залучає суспільство, адже іноді воно таке холодне, що його потрібно "включати". Тож люди купують і підвішують порції. І це робиться на постійній основі», — говорить ветеран.
За галушками приїжджають з різних міст. Часто люди кажуть, що чули про ветеранський заклад від своїх друзів. Один з найтепліших випадків — замовлення для пораненого бійця в Одесі.
«Жінка замовляла галушки, щоб відправити своєму синові в шпиталь в Одесу. Ми коли дізналися цю історію, самі ще від свого закладу подвоїли замовлення і відправили це все хлопцям», — знадує Артем.
У планах ветерана — підготовка франшизи, доступної ветеранам через гранти від держави.
«Я бачив, як хлопці після поранень витрачали всі свої гроші в нікуди, не маючи елементарних знань з фінансової грамотності або не маючи знань, як побудувати щось своє. Тому я хочу створити модель, яка дасть стабільний дохід. Ми плануємо запустити франшизу. Вона буде максимально простою і недорогою для хлопців і дівчат, які повертаються з фронту», — розповідає про свої плани ветеран.
Артем мріє про те, щоб про полтавські галушки знали не лише в Полтаві. Він хоче, аби вони стали брендом, який впізнають у кожному регіоні України та далеко за її межами.
Тож коли будете в Полтаві — обов’язково завітайте в «Pro Галушки» і розкажіть друзям про автентичну українську страву, яку так вдало вдалося оживити та з любов’ю подати по-сучасному.
Міністерство у справах ветеранів України
