1 січня виповнюється 160 років від дня народження Петра Залозного, мовознавця, письменника, педагога
01 січня 2026, 08:20
Петро Залозний народився 1866 року у містечку Рашівка Гадяцького повіту у сім’ї козака-хлібороба. У Рашівці ходив до початкової школи, потім закінчив Лубенську гімназію, а 1889 року — історико-філологічний факультет Київського університету імені святого Володимира. Учителював у земських школах Катеринославщини, у місті Прилуки на Полтавщині, потім працював чиновником.
Писати літературні твори почали ще в Лубенській гімназії. Захоплювався перекладом Вергілієвої «Енеїди» (гекзаметром) та Овідієвих віршів. Перший вірш «Сиротина» опублікована 1886 в альманасі «Степ». Писав під псевдонімами З.Петрусь, Петро Явір та ін. Його поетичні твори надруковані в антології «Акорди» (1903), збірнику «Розвага» (1908), «Українська муза» (1908), журналі «Рідний край», що видавався в Полтаві. Крім віршів, писав оповідання, невеликі п'єси (водевіль «На досвітках»), рецензував різні видання. Автор оповідань, роман («Свічечка», «Діти», «Студент», «Проти хвилі») тощо.
Багато уваги приділив П.Ф.Залозному питанню вивчення і популяризації української мови, видав популярні підручники. Так у 1906р. в полтавській друкарні Г. Маркевича було надруковано його «Коротку граматику української мови», що відігравала важливу роль у формуванні літературної норми української мови; перевидано під назвою "Початкова граматика української мови" (1917–1918). Увів терміни "префікс" та "суфікс".
Нормативні тенденції граматики української мови реалізовані Залозним у збірці поезій «Русалочка» (1887), водеві «На досвітках», оповіданнях про життя народу «Свічечка», «Діти» (усі – 1888), про трагічну розгубленість інтелігенції, яка не може віднайти власне місце у суспільстві, – «Проти хвилі» (1888), «Студент» (1889).
Залозний відчув на собі потужний вплив Тараса Шевченка. Один із ранніх віршів, присвячених Кобзареві, має назву «Наша Слава» (1889; журнал «Зоря»). В ньому — оцінка Шевченка як «борця непохитного», що поліг за волю рідного краю». 1906 року в журналі «Рідний край» вміщено його вірш «Тарасові…» за підписом «Петро», за цей журнал було конфісковано. Інший вірш, присвячений Шевченкові, «Як сонця весняного промінь…» вміщено в збірнику «Вінок Т. Шевченкові» (Одеса, 1912). У Полтаві Залозний видав збірку «Двіки казки». дітям».
Читав просвітницької лекції населенню Гадяча, Пирятина, Полтави, Прилук. Поділяв світогляд Миколи Лисенка, Олени Пчілки, Михайла Старицького, Панаса Мирного. Мовознавець Михайло Жовтобрюх назвав П. Залозного «відданим народові» діячем.
Творчу роботу філолога і письменника перервала смерть у квітні 1921р. Похований П.Ф.Залозний на своїй малій батьківщині в с. Рашівка.
