140 років від дня народження видатного актора кіно і театру Степана Шкурата

Народився Степан Шкурат 1886 року в місті Кобеляки Полтавської губернії. Батько хлопця все життя клав печі, це ремесло передавалося із покоління до покоління, тому й сам Степан опанував мистецтво ще в дитинстві й потім зберіг любов до цієї справи на все життя. Сценічну діяльність розпочав 1905 року на сцені Народного будинку в Кобеляках.

1910 року разом із сім'єю переїхав у Ромни. Працюючи пічником, брав участь у аматорському театрі. 1913 року місцева газета «Ромен» писала: «У другому громадському зібранні відбувся малоруський спектакль. Йшла драма з малоруського життя «Бурлака» І.Карпенка-Карого. П’єса була зіграна досить жваво. Особливо гарний був Бурлака – п. Шкурат».

Степан Шкурат знаний усіма як актор кіно і театру, але не мав спеціальної освіти, на професіональну сцену прийшов з художньої самодіяльності. Олександр Довженко та Іван Кавалерідзе стали його провідниками у світ кіно. За сорок років творчого життя Степан зіграв близько сотні ролей. Він знімався в Україні, Білорусі, Грузії. Як талановитий актор, С.Й.Шкурат користувався великою популярністю і авторитетом у багатьох кінорежисерів. Особливо після співпраці із О.Довженком його запрошували зніматися у багатьох фільмах, пропонували переселитися до Києва, але він постійно відмовлявся. Лишився вірним Сулі, Ромнам, рідній землі, в якій він черпав наснагу для свого великого і неповторного мистецтва.

Далекого 1918 року сталася щаслива зустріч Степана Шкурата із уже відомим на той час молодим земляком-скульптором Іваном Кавалерідзе. Спільна робота на будівництві пам’ятника Т.Г. Шевченку зблизила двох талановитих людей і відкрила одному з них – С.Й. Шкурату безкраї обрії справжнього мистецтва. Перший фільм «Злива», поставлений 1928 року на Одеській кінофабриці режисером І. П. Кавалерідзе, став одночасно і першою кінопробою тоді ще не відомого в кіномистецтві роменського пічника Степана Шкурата. У цій експериментальній картині він зіграв роль селянина-бунтаря. А потім були «Перекоп» і «Коліївщина», «Штормові ночі» і «Прометей», «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм», «Григорій Сковорода» і «Повія». І кожен з фільмів - то подія в українському мистецтві кіно, то ще одна творча удача як кінорежисера І.П. Кавалерідзе, так і актора С.Й. Шкурата.

Серед найперших прихильників таланту нашого земляка був славетний митець українського кіно Олександр Довженко. Режисер саме готувався до зйомок знаменитого кіно “Земля” і підшукував акторів для стрічки. Він запропонував Шкурату зіграти Опанаса Трубенка. Степан повністю виправдав сподівання Довженка, блискуче виконавши довірену роль. Потім, так само як і з Кавалерідзе, розпочалася плідна робота Олександра Петровича та Степана Йосиповича. Кінострічки “Іван”, “Аероград”, “Щорс”. Шкурат пройшов справжній мистецький вишкіл, тому так переконливо вживався в ролі.

Його творча праця була гідно оцінена народом. Так, за виконання ролі денщика Потапова у фільмі «Чапаєв» у 1935 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР. Він заслужив любов і шану мільйонів кіноглядачів.

У 1935-му Кавалерідзе запросив Шкурата знятися в ролі Миколи “Наталка-полтавка” за однойменною оперою Миколи Лисенка. Спочатку актор дуже сумнівався, адже йому в 49 років треба було зіграти молодого парубка. Проте Іван Петрович зумів переконати артиста. У 1936-му фільм вийшов у прокат. Особливою популярністю стрічка користувалася у Сполучених Штатах, адже 21 день поспіль не сходила з екранів.

У 1967 р. Степан Шкурат востаннє знявся у художньому фільмі “Вій” режисерів Костянтина Єршова і Георгія Кропачова за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя. Хто дивився цей фільм, то одразу згадає Явтуха (Шкурат), який розшукав і привіз бурсака Хому до сотника, щоби той читав Псалтир по померлій панночці-відьмі.

До останнього подиху Степан Шкурат служив українському мистецтву та рідному народові. Тому не випадково за видатні заслуги у розвитку українського театрального і кіномистецтва С. Й. Шкурату Указом Президії Верховної Ради УРСР у 1971 році було присвоєно почесне звання народного артиста України.

Помер Степан Йосипович Шкурат 26 лютого 1973 року в Ромнах на вісімдесят восьмому році життя.