Повітряна тривога в робочий час: Верховний Суд про відсутність працівника та трудові права

Суд підтвердив: перебування працівника в укритті під час повітряної тривоги не може розцінюватися як порушення трудової дисципліни або прогул, а звільнення з цієї підстави є незаконним.

Так, зокрема, працівницю ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було звільнено за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України – за прогул без поважних причин.

Роботодавець посилався на її відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Разом із тим судами встановлено, що у цей день:

-у місті Києві було оголошено повітряну тривогу з 13:47 до 14:19, під час якої працівники зобов’язані пройти до укриттів;

-шляхи евакуації до укриттів не проходили через пости охорони, що унеможливлює коректну фіксацію переміщення працівників;

-після завершення тривоги працівниці різко погіршився стан здоров’я, про що вона повідомила керівника та з його дозволу звернулася до медичного закладу.

Суди всіх інстанцій, зокрема Верховний Суд, дійшли висновку, що роботодавець не довів наявність прогулу, оскільки:

• Повітряна тривога є поважною причиною відсутності

Перебування працівників в укриттях під час повітряної тривоги є об’єктивною необхідністю, пов’язаною із захистом життя і здоров’я, а не проявом порушення трудової дисципліни.

Фіксація «відсутності» працівника в цей період без урахування режиму повітряної тривоги є неправомірною.

2) Відсутність на робочому місці ≠ відсутність на роботі

Суд окремо звернув увагу, що прогулом вважається відсутність працівника на роботі, а не лише за робочим столом.

Тимчасове перебування в укритті або в межах території підприємства не може автоматично кваліфікуватися як прогул.

3) Стан здоров’я підтверджується не лише лікарняним

Верховний Суд підтвердив усталену практику, що відсутність за станом здоров’я може підтверджуватися медичними довідками, направленнями на лікування, амбулаторними записами, навіть якщо листок непрацездатності було оформлено пізніше.

4) Обов’язок доказування покладено на роботодавця

У постанові наголошено, що саме роботодавець зобов’язаний довести:

-точний час і тривалість відсутності працівника;

-відсутність поважних причин;

-дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У цій справі такі докази надані не були.

Захист життя і здоров’я є безумовним пріоритетом, а виконання вимог цивільного захисту не може створювати негативні трудові наслідки для працівників.