17 лютого 2026, 09:34
На підставі архівних документів та матеріалів періодичних видань учасникам заходу було показано, яку насправді “миролюбну” міжнародну політику проводив радянський союз після закінчення Другої світової війни. І як українці, що вкотре були позбавлені власної державності, стали заручниками такої політики.
Збройне вторгнення військового контингенту срср на територію Куби, В’єтнаму, Угорщини, Чехословаччини, Афганістану та ін. країн трактувалося для радянських людей і міжнародної спільноти як прояв “братньої допомоги” існуючим урядам для нібито звершення соціалістичних перетворень. А учасників цих подій стали називати воїнами-інтернаціоналістами.
Архівні документи свідчать про подвійну мораль радянської влади, яка змушувала радянських солдат та спеціалістів їхати в інші країни та силою експортувати так звані “соціалістичні цінності”, про заборону на надгробках воїнів-афганців зазначати неправдиві причини смерті, а не загибелі, про організацію інтернаціонального виховання молоді, впровадження в ЗМІ обов’язкових спеціальних рубрик з проблем міжнаціональних відносин та інтернаціонального виховання.
Про втрати радянської армії у бойових діях на територіях інших держав теж офіційної інформації не було, і лише після розпаду срср, наприклад, була оголошена статистика афганської авантюри: під час цієї кампанії загинули і зникли без вісті 15031 людина із 620 тисяч громадян колишнього радянського союзу, які брали участь у цих воєнних діях.
Поранення та контузії отримали понад 53 тисячі чоловік. Майже кожний четвертий солдат був родом з України. Не повернулись на рідну землю 3360 воїнів-українців, із них 3280 загинули, 80 чоловік пропали безвісті, або опинилися в полоні. В Афганістані упродовж 10 років перебувало 4357 наших земляків-полтавців. Втрати мирного населення у самій країні сягають 1,5 млн. осіб.
Тема афганської війни є досить болючою, хоча б через те, що колишні афганці і сьогодні серед нас. І певна їх кількість не стоїть осторонь, а продовжує боротьбу у сучасній російсько-українській війні.
День вшанування учасників бойових дій на території інших держав вкотре нагадує нам, і особливо молодому поколінню, що може відбутися з країною, коли вона втрачає свою державність.
Підпишіться, щоб отримувати листи.