8 липня – 90 років від дня народження Валентина Лукича Чемериса

Валентин Чемерис народився 8 липня в селі Заїчинці Семенівського району Полтавської області (нині – Кременчуцький район Полтавської області) у селянській родині. Саме Полтавщина, з її багатими культурними традиціями, козацькою історією та народним гумором, стала духовним підґрунтям формування світогляду майбутнього письменника. Любов до українського слова, історії та народної культури він проніс через усе життя.

Після закінчення школи Валентин Чемерис переїхав до Дніпропетровська, де тривалий час працював на виробництві, а згодом – у редакціях періодичних видань та видавництві «Промінь». У 1971 році заочно закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті. Практичний журналістський досвід, безпосереднє спілкування з людьми та глибоке знання українських реалій стали важливою основою його майбутньої творчості.

Літературний дебют Валентина Чемериса відбувся наприкінці 1950-х років. Перші його твори належали до жанру гумору й сатири. Уже невдовзі письменник здобув репутацію одного з найпомітніших українських сатириків свого покоління. Його гумор вирізнявся доброзичливістю, тонкою іронією, уважністю до людських характерів і вмінням через сміх порушувати серйозні моральні та суспільні проблеми.

Особливе місце в творчому доробку письменника посідають його автобіографічні твори. У книзі «Це я, званий Чемерисом…» автор розповідає про реальні події минулого, учасником яких він був, про свої враження. У трилогії «Веселий смуток мій» письменник описує своїх друзів, колег, знайомих, розкриває окремі характери, подекуди роблячи критичні зауваження.

Про свої шкільні роки, друзів, перші юнацькі почуття Валентин Чемерис згадує в чудовому гумористичному оповіданні «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». Це один із ранніх творів письменника. Він був написаний українською мовою, коли митець ще навчався в Літературному інституті імені Горького. Перше видання в перекладі російською мовою здійснило московське видавництво. За часів незалежності України твір перевидавався у 2015 та 2018 році. В основу сюжету повісті покладена історія про дружбу і перше кохання. Головний герой Вітя Горобець – це він, Валентин Чемерис. Імен друзів, мешканців села Великі Чаплі, праобразом якого стало рідне селище письменника, Чемерис не змінював.

Згодом творча палітра митця істотно розширилася. Поряд із гумористичною прозою він активно працював у жанрі історичного роману, художньо осмислюючи різні епохи української історії – від античної доби Північного Причорномор'я до княжої, козацької та новітньої історії України. Його історичні твори поєднували ґрунтовне опрацювання джерел із художньою інтерпретацією подій, прагненням показати історію України як безперервний процес державотворення та боротьби за національну самобутність. Особливе місце у творчому доробку письменника посідають романи «Ольвія», «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «Ярославна», «Анна Київська – королева Франції», «Трагедія гетьмана Мазепи» та інші історичні твори, які сприяли популяризації української історії серед широкого кола читачів.

Окремий напрям творчості Валентина Чемериса становила література для дітей та юнацтва. Найбільшу популярність здобула повість «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання», яка увійшла до шкільної програми з української літератури та вже не одне покоління читачів приваблює щирістю, добрим гумором і психологічною достовірністю.

Валентин Чемерис був активним учасником літературного життя України. З 1963 року – член Національної спілки письменників України. У 1989–1993 роках очолював Дніпропетровську обласну організацію Спілки письменників України. У 1993–1994 роках працював головним консультантом з питань літератури в Адміністрації Президента України. Упродовж 1996–2000 років обіймав посаду секретаря Національної спілки письменників України, входив до складу її Президії та Вищої ради. Багато років працював у редакції газети «Літературна Україна», де був заступником головного редактора та очолював відділ сатири.

За вагомий внесок у розвиток української літератури Валентин Чемерис був удостоєний звання Заслуженого працівника культури України, став лауреатом низки престижних літературних премій, зокрема імені Остапа Вишні, Дмитра Яворницького, Федора Маківчука, Степана Олійника, Івана Мазепи, Івана Нечуя-Левицького та інших.

Помер Валентин Лукич Чемерис 4 грудня 2016 року в Києві.