25 травня – Всесвітній день щитоподібної залози

Щитоподібна залоза – найважливіший елемент ендокринної системи, що виробляє гормони, необхідні для здійснення фізіологічних функцій організму. Ця маленька залоза контролює всі обмінні процеси, від диференціації клітин до терморегуляції та швидкості мислення і сприйняття.

Причини захворювання щитоподібної залози різноманітні. До них відносяться:

спадковий фактор;

неправильне харчування;

аутоімунні процеси;

несприятлива екологічна обстановка, у тому числі і радіаційна;

проведення в минулому променевого лікування;

інфекції (вірусні та бактеріальні);

шкідливі звички;

дефіцит (нижче 100 мкг в день для дорослих здорових людей) або надлишок йоду;

нестача в їжі вітаміну А (ретинол) та мікроелементів таких, як кобальт, мідь, цинк та ін.

Симптомами порушення функції щитоподібної залози можуть бути:

дискомфорт та відчуття стиснення на шиї (“комок” у горлі);

поява пухлиноподібного утворення, яке помітно здалеку;

порушене ковтання твердої їжі (часто при синдромі стиснення органів шиї);

порушення голосу – осиплість, зміна тембру;

важкість дихання у стані спокою та у положенні лежачи;

біль у ділянці шиї (часто при тиреоїдитах);

зміна маси тіла в бік збільшення або зниження;

погіршення пам’яті;

підвищення потовиділення або сухість шкіри;

слабкість, в’ялість, швидка втомлюваність, дратівливість, плаксивість;

порушення серцевого ритму;

порушення менструального циклу (у жінок);

алергічні реакції;

порушення сну.

Захворювань щитоподібної залози налічується не один десяток, однак найбільш поширені зоби (збільшення щитовидної залози) – нетоксичний (без порушення вироблення гормонів) і токсичний (з надлишковим утворенням гормонів), гіпотиреози й запальні процеси. Головне місце в цій патології займають вузлові форми зобу. А останнім часом почастішали ракові захворювання цього ендокринного органу.

Для того, щоб не пропустити початок захворювання, необхідно періодично відвідувати ендокринолога; робити УЗ-дослідження та аналізи на гормони «залози-метелика».

Що робити, аби уникнути захворювань щитоподібної залози?

Замініть звичайну сіль на йодовану та додавайте її у вже приготовані страви, аби йод не випаровувався через нагрівання. Адже свідомо щодня контролювати споживання денної норми йоду складно. Україна є однією з небагатьох країн, які не мають закону про обов’язкове йодування солі. У понад 140 країнах світу це дієвий метод боротьби з йододефіцитом.

Природні джерела йоду – морепродукти, особливо морська капуста. Жоден інший продукт не містить стільки йоду. Біла риба, овочі (картопля, редиска, часник, буряк, томати, спаржа, зелена цибуля, щавель та шпинат), фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси та хурма), яйця, яловичина та волоські горіхи також стануть у нагоді в боротьбі з йододефіцитом.

Вагітним та молодим матерям варто приймати добавки йоду. Добову норму йоду має визначити лікар. Дітей від одного року чи тих, хто уже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі.

Перевіряйте рівень тиреотропного гормону, і відвідуйте ендокринолога. Це допоможе вчасно виявити брак гормонів та за потреби скорегувати раціон.

На щастя, більшість захворювань щитоподібної залози виліковні, досить часто їх можна запобігти. Це стосується в першу чергу захворювань, пов’язаних із дефіцитом йоду. Тому одне із завдань медичної спільноти  – донести до людей інформацію про методи профілактики захворювань щитоподібної залози.

Своєчасне лікування і профілактика – запорука здоров’я!

Аліна Кулинич, лікар ЗПСЛ КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Полтавської міської ради»