Стамбульська конвенція – наближається друга річниця ратифікації

Мета документу – зруйнувати гендерні стереотипи, які допускають насильство щодо жінок. Конвенція пропагує та захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок.

18 липня 2022 року Україна офіційно завершила ратифікацію Стамбульської конвенції, передавши відповідні документи заступнику генерального секретаря Ради Європи Бйорну Берге.

Станом на квітень 2024 року GREVIO, моніторинговий орган Стамбульської конвенції, провів базову оцінку для 36 із 39 сторін конвенції.

З метою подальшої підтримки зусиль України в її імплементації Рада Європи опублікувала ключовий ресурс – дослідження «Після ратифікації: перспективні практики для просування реалізації Стамбульської конвенції», який доступний за посиланням https://rm.coe.int/ukr-2024-after-ratification-promising-practices-of-ic-ukr/1680afa03b

Радою Європи досліджено досвід країн, які імплементують конвенцію, з метою визначення спільних викликів та сфер перспективної практики відповідно до кожного з чотирьох принципів конвенції.

Зокрема перспективні практики включають наступне:

• Запобіганнянасильству стосовно жінок є ключовим завданням.
• Захист через забезпечення відповідних стандартів до публічних послуг та сервісів, запровадження окремих видів послуг для постраждалих осіб, облаштування притулків;
• Кримінальне переслідуваннявинних є критично важливим.
• Скоординована політикачерез міжвідомчу співпрацю є важливою.

До речі офіційний переклад тексту Конвенції, а також низка корисних інформаційних матеріалів доступна на сайті Ради Європи http://surl.li/kcnrcr.

Основні цілі Стамбульської конвенції

1. Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.
2. Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.
3. Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.
4. Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.
5. Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.
6. Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.

Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати:

• психологічне насильство;
• переслідування (сталкінг);
• фізичне насильство;
• сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди);
• примусовий шлюб;
• жіноче обрізання;
• примусовий аборт;
• примусову стерилізацію.

Країни-учасниці зобов'язуються

• внести принцип рівних прав між жінками й чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;
• заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;
• скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.

Конвенція також пропонує стратегії із попередження та запобігання насильству.

• Підвищення обізнаності. Проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них. Інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати.
• Освіта.Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів.
• Підготовка кадрівіз запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації. Вони захищатимуть рівноправ'я та потреби постраждалих.
• Програми профілактичного втручання та лікування. Програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.