Презумпція правомірності договору купівлі-продажу: ключові висновки Верховного Суду

Фактичні обставини справи

У розглянутій справі позивачка мала намір визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який було оформлено представником від імені продавця на користь своєї матері. Основний аргумент позивачки полягав у тому, що вона не отримувала грошових коштів за продану нерухомість, а сам договір було укладено всупереч її інтересам. Також вона стверджувала, що угода була результатом змови представника з покупцем.

Правова позиція Верховного Суду

1. Презумпція правомірності правочину. Верховний Суд нагадав, що будь-який правочин вважається дійсним, поки не буде доведено інше. Договір купівлі-продажу є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або судовим рішенням.
2. Неотримання продавцем грошових коштів не є підставою для визнання договору недійсним. Верховний Суд підкреслив, що невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором не є достатньою підставою для його визнання недійсним. Проблеми з оплатою можуть регулюватися в межах зобов’язального права, але не впливають на сам факт дійсності договору.
3. Доведення зловмисної змови. Для визнання правочину недійсним через зловживання представника, відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України, мають бути доведені такі обставини:
   • наявність умисної змови між представником продавця і покупцем для отримання вигоди;
   • завдання шкоди довірителю та його незгода з такими наслідками;
   • вчинення представником дій у межах наданих йому повноважень.
4. Момент встановлення недійсності договору. Недійсність договору має існувати на момент його укладення, а не виникати згодом через проблеми з його виконанням.

Висновки

Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій у частині визнання договору недійсним, зазначивши, що позивачка не змогла довести наявність зловмисної змови. Цей висновок підтверджує важливість принципу правомірності правочинів та необхідність доведення порушень ще на етапі їх укладення.