2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм

Ранній дитячий аутизм є одним з найбільш важких порушень розвитку. Поведінці дітей з раннім дитячим аутизмом характерна байдужість або захисна реакція стосовно «нормальних» пропозицій контакту, спілкування; напружено-боязлива прихильність до певних щоденних устроїв і процедур; однобічність, самостимульовані практичні підходи; недостатній розвиток засобів вираження, комунікації (мови, міміки) і неготовністю до практичних вимог життя.

Ранній дитячий аутизм розкривається на перших місяцях чи на першому році життя відмовою таких малюків обіймати матір. Дитина залишається відгородженою, впізнає небагато ознак соціального контакту та повністю зайнята неживими предметами. Мова розвивається із затримками, або взагалі відсутня. Немовля пізнає сильну потрібність у збереженні та обслуговуванні постійності середи – це виражена властивість протидіяти змінам і реагувати виразними наступами гніву чи гострими турботами, коли щось замінює звичні для дитини умови. Інтелектуальний розвиток може бути нормальним, більш швидким, чи повільним та неоднорідним.

ЯК РОЗПІЗНАТИ? Розлад проявляється у дітей у віці до 3-ох років. У таких малюків порушені соціальні взаємодії і вузьке коло інтересів. Реабілітаційна програма у випадку з аутистами більш ефективна при зверненні у півтора-два роки. Чим пізніше з дитиною починає займатися професіонал, тим менше шансів соціалізувати її. Щоб помітити розлад на ранній стадії, необхідно звернути увагу на ранні ознаки.

Зоровий контакт. Якщо на півроку у дитини відсутній або порушений зоровий контакт з батьками (малюк не дивиться в очі), це привід для звернення до фахівця. Медики відзначають також, що аутисти частіше дивляться на область рота батьків.

Емоції. Діти з розладом аутистичного спектру не повторюють емоції дорослих. Зазвичай у віці дев’яти місяців малюки починають наслідувати батьків, копіюючи посмішку, звуки. А малюки-аутисти не виражають емоцій.

Реакція. Якщо до року у малюка відсутня реакція на власне ім’я, а також бажання взаємодіяти з батьками, це також може бути проявом розладу. Крім того, діти з аутизмом не використовують вказівний жест, коли чогось хочуть.

Мова. До 16-ти місяців дитина повинна вимовляти окремі слова і звуки. До двох років діти вже повинні формувати фрази з двох і більше слів. Аутисти ж частіше спілкуються окремими словами. Наприклад, «пити», «є», «іграшка». Слова вони вимовляють монотонно, не звертаючись до когось конкретного.

Ритуали. Малюкам з розладом аутистичного спектру властиве часте і монотонне повторення дій. Порушення ритуалу викликає протест з боку дитини. У ранньому віці це можуть бути ігри з водою (переливання зі склянки в склянку) або включення і виключення світла. Відзначимо, що такою «грою» дитина може займатися довго, а відвернути її буде практично неможливо.

Ранній дитячий аутизм можна сплутати з деякими іншими проблемами, які зустрічаються у дітей.

По-перше, майже у кожної аутичної дитини у віці немовляти підозрюють глухоту чи сліпоту. Ці підозри викликані тим, що вона, як правило, не відгукується на своє ім'я, не виконує вказівки дорослого, не зосереджується на його допомозі.

По-друге, часто виникає необхідність співвіднести дитячий аутизм і розумову відсталість. Адже відомо, що дитячий аутизм може бути пов’язаним з різними, у тому числі навіть низькими, кількісними показними розумового розвитку: дві третини дітей з аутизмом при звичайному психологічному обстеженні оцінюють як розумово відсталі (а половина з них – як глибоко розумово відсталі.

По-третє, в деяких випадках необхідно вирізняти мовленнєві труднощі при дитячому аутизмі від інших порушень мовленнєвого розвитку. Часто перші тривоги виникають у батьків аутичних дітей саме у зв’язку з незвичністю їх мовлення: дивна інтонація, штампи, перестановка займенників, ехолалії.

По-четверте, як для професіоналів, так і для батьків важливо розмежовувати дитячий аутизм і шизофренію. З їх змішанням пов’язана велика кількість не тільки професійних проблем, але й особистих переживань в сім’ях аутичних дітей.

Нарешті, по-п’яте, необхідно зупинитися на розрізненні синдрому дитячого аутизму і порушенні спілкування, обумовлених особливими умовами життя, виховання дитини. Такі порушення можуть виникнути, якщо ще в ранньому віці дитина не має саму можливість встановити емоційний контакт з близькою людиною, тобто у випадку так званого дитячого госпіталізму.

Відомо, що нестача вражень та емоційних контактів з людьми часто викликає серйозну затримку психічного розвитку у дітей, які виховуються в дитячих будинках. У них можливим є також розвиток особливої стереотипної активності, яка спрямована компенсувати нестачу контактів зі світом, компенсуватися, у порівнянні з аутичною, набагато швидше, тобто у неї  відсутні внутрішні перешкоди для емоційного розвитку.

Рання діагностика аутизму має важливе значення, оскільки прогноз цієї аномалії розвитку в значній мірі залежить від часу початку психолого-педагогічної корекції та лікування.

Для дітей з аутизмом характерні різноманітні порушення психомоторики, які виявляються, з одного боку, в моторній недостатності, відсутності рухів співдружності, а з іншого – в появі одноманітних, стереотипних рухів у вигляді згинання і розгинання пальців рук, потягувань, махів кистями рук, підстрибуванні, обертання довкола себе, бігання навшпиньки тощо. Особливо характерні кругові рухи кистями рук біля зовнішніх кутів очей. Такі рухи з’являються або посилюються при хвилюванні, при спробі дорослого вступити в контакт з дитиною.

Міміка дитини невиразна, характерний погляд повз або «крізь» співбесідника.

Багатьом дітям з аутизмом притаманна підвищена лякливість, вразливість, схильністю до страхів, при цьому особливо виражений страх новизни, який розглядається як хворобливо загострений інстинкт самозбереження.

Інтелектуальний розвиток цих дітей досить різноманітний. Серед них можуть бути діти з нормальним, прискореним, різко затриманим і нерівномірним розумовим розвитком. Відзначається також як часткова або спільна обдарованість, так і розумова відсталість.

До характерних ознак раннього дитячого аутизму належить порушення мови, що відображає основну специфіку аутизму, а саме – несформованість комунікативної поведінки. Тому у дітей з аутизмом, перш за все, порушений розвиток комунікативної функції мови і комунікативної поведінки в цілому. Незалежно від часу появи мовлення і рівня його розвитку, дитина не використовує мову як засіб спілкування, вона рідко запитує, зазвичай не відповідає на питання оточуючих, в тому числі – й близьких для неї людей. Водночас в неї може досить інтенсивно розвиватися «автономна мова», «мова для себе».

Дитина довго може називати себе в другій або в третій особі, у активному словниковому запасі у неї відсутні слова, що позначають близьких людей, наприклад, мама, тато, до яких має особливе ставлення: страх, нав’язливий інтерес тощо.

На відміну від мовних порушень, наприклад, алалії, мова при аутизмі на початкових етапах може розвиватися нормально або навіть пришвидшено, і дитина за темпом її розвитку інколи обганяє здорових однолітків. Потім, зазвичай до 30 місяців (в середньому близько 18 місяців) мова починає поступово втрачатися: дитина перестає говорити з оточуючими, хоча інколи може розмовляти сама з собою або уві сні, тобто не розвивається комунікативна функція мови. Втрата мови завжди поєднується з втратою виразної жестикуляції та імітаційної поведінки. При цьому така втрата мови частіше спостерігається у дівчаток.

При ранньому дитячому аутизмі в домовленнєвий період часто спостерігається відсутність лепетання і слабкий розвиток функції наслідування. Дитина не виконує прості мовні інструкції, хоча непрямими методами можна визначити, що вона розуміє мову. Більш, ніж у 50-70% дітей з раннім дитячим аутизмом спостерігається недостатність використання жестів та інтонації в спілкуванні. На початку мовного розвитку ехолалії з’являються рідко, але вони можуть мати місце в старшому дошкільному віці.

Діти з аутизмом рідко використовують повноцінну мову в спілкуванні. У старшому дошкільному віці вони зазвичай погано говорять за межами звичного для них оточення, у них нерідко спостерігаються стійкі аграматизми, вони майже ніколи не використовують особовий займенник «я» і ствердне слово «та». У деяких випадках аутизм може поєднуватися з різними мовними порушеннями, у тому числі – з алалією. Ці форми особливо несприятливі стосовно розвитку мови, оскільки два цих дефекти взаємно підсилюють один одного.

Нерідко різні мовні порушення, у тому числі й алалія, можуть ускладнюватися окремими проявами аутичної поведінки.

Різні варіанти аутичної поведінки можуть формуватися повторно у дітей з важкими формами порушень мови і слуху. Важливе значення має клінічна диференціація різних форм аутичної поведінки стосовно кожної окремої дитини. Важливість цієї диференціації пояснюється ще і тим, що, як добре відомо, діти з аутичною поведінкою складають групу підвищеного ризику розвитку важкого психічного захворювання – дитячої шизофренії.

Тому при буть-яких відхиленнях в розвитку дитини головне – не намагатися сховатися від проблеми, не чекати коли вона мине, і вже точно не соромитися, а якомога раніше звертатися до спеціалістів.

У Полтавській області консультацію та допомогу можна отримати в обласній психоневрологічній поліклініці, а також у лікарів-психіатрів, зокрема в КНП «Чутівська центральна лікарня».

Павло Дробніч, лікар-психіатр КНП «Чутівська центральна лікарня»