Що таке заповідальний відказ і нащо він потрібен?
26 травня 2025, 09:05
Заповідальний відказ – це окреме волевиявлення у заповіті, за яким заповідач покладає на спадкоємця обов’язок здійснити певну дію на користь третьої особи – відказоодержувача. Найчастіше таким розпорядженням є передача права користування конкретним майном, наприклад, житлом, транспортом чи іншим об’єктом, або зобов’язання утримувати певну особу. Водночас важливо усвідомлювати, що відказоодержувач не набуває права власності на це майно – він лише отримує право користування, яке не може бути відчужене, передане чи успадковане. Таке право зберігається навіть тоді, коли змінюється власник майна. Водночас, якщо особа, на чию користь зроблений відказ, помирає до відкриття спадщини, заповідальний відказ втрачає юридичну силу.
Отже, заповідальний відказ – це зобов’язання, яке отримує спадкоємець разом зі спадщиною та яке має виконуватися у межах вартості цієї спадщини, з урахуванням можливих боргів спадкодавця. Такий механізм дає змогу врахувати інтереси осіб, які не мають юридичного права на спадкування, але є важливими для спадкодавця. Наприклад, якщо чоловік хоче забезпечити житлом доньку від попереднього шлюбу, але за законом квартира має перейти його нинішній дружині, він може передбачити у заповіті, що власницею стане дружина, проте вона буде зобов’язана надати доньці право довічного користування цим житлом.
Цікаву судову практику демонструє справа № 523/13662/17, у якій чоловік після смерті дружини, відповідно до заповіту, мав право довічного користування квартирою. Проте племінниця, якій заповідано квартиру, не лише вписала туди свого сина, а й змінила замки та викинула речі чоловіка. Суд став на бік спадкоємиці, оскільки чоловік не надав доказів, що йому реально перешкоджали користуванню майном. Така ситуація підкреслює важливість документального фіксування порушень – наприклад, через звернення до поліції та складання протоколу про самоуправство.
Варто пам’ятати, що заповіт, у тому числі із заповідальним відказом, обов’язково складається письмово та завіряється нотаріально. До моменту смерті заповідача його волевиявлення може бути змінене або скасоване в будь-який час. Якщо ж у заповіті згадано майно, яке на момент відкриття спадщини вже не належить померлому, то ця частина заповіту втрачає чинність.
Таким чином, заповідальний відказ є ефективним інструментом для точного втілення останньої волі спадкодавця – він дозволяє впливати на долю майна після смерті та забезпечити інтереси важливих для нього осіб, навіть якщо ті не є законними спадкоємцями.
