9 червня виповнюється 85 років від дня народження Валерія Леонтійовича Мозока (1940-2008)

Народився Валерій Мозок у Полтаві.

У дитинстві відвідував гурток образотворчого мистецтва при тодішньому Полтавському палаці піонерів та студію живопису і рисунку при Полтавському будинку народної творчості.

Згодом навчався на живописному факультеті Харківського державного художнього інституту (1967). Його викладачами були С. Бесєдін, В. Сизиков, О. Хмельницький. З 1973 р став членом Національної спілки художників України. У 1993-1995 рр. – голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України. У 1994 р. отримав звання «Заслужений художник України».

Валерій Мозок працював у Полтаві, зокрема, у Художньому фонді; викладачем інженерно-будівельного інституту (1969–74) та державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (1994–2008 — доцент).

Був учасником обласних, всеукраїнських та зарубіжних мистецьких виставок від 1954. Персональні виставки були відкриті у Полтаві (1990, 2000) і посмертна — 2010 року.

Валерій Леонтійович працював у жанрах портрету, натюрморту, пейзажу.

Мистецтвознавці відзначають силу та глибину його картин. Портретні роботи живописця сповнені особливо тонким психологізмом, можливо тому, що художник, за словами його друзів, писав їх «а-ля пріма», тобто, на одному подиху, відтворивши людину такою, якою вона є цієї миті. Мальовані сангіною й вугіллям портрети вирізняються майстерним відтворенням образів людей та їхніх індивідуальних рис.

Для творчої манери Мозока характерні розсудливо-філософське спрямування, дотримання засад соц.реалізму в 1960–70-х рр. Створював також олійні пейзажі, натюрморти.

Деякі роботи зберігаються у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені М. Ярошенка, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Національному музеї-заповіднику українського гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну), Миргородському краєзнавчому музеї, Лубенській і Диканській галереях.