150 років від дня народження Олександра Коваленка

Народився Олександр Коваленко 1875 року в містечку Ромни Полтавської губернії (тепер Сумська область). У 12 років батьки віддали сина до місцевого реального училища. Після закінчення училища, восени 1895 року, Олександр Коваленко вступає до Харківського технологічного інституту. Тут він знайомиться з Юрієм Коллардом. Наприкінці 1897 р. Олександр Коваленко разом з Коллардом вступають до конспіративного українського гуртка, очолюваного Дмитром Антоновичем, сином київського історика Володимира Антоновича. Цей гурток, який іноді називають «Харківською Громадою», не мав чітко окресленої програми. У поглядах на майбутнє України його учасники мали різні підходи: від автономістських до самостійницьких. На той час по всій Україні кількість подібних таємних товариств невпинно зростала. Вони закладалися не тільки в студентському середовищі, а й по гімназіях і навіть духовних семінаріях. У Харкові, з початком року аж до літніх канікул, не припинялися студентські масові зібрання, демонстрації та страйки. Багато членів харківської «Громади» стали на чолі цих виступів. Навесні було заарештовано Колларда і вислано з Харкова до Кобеляк. Декого, в тому числі й Олександра Коваленка, було виключено з інституту та видано наказ покинути Харків протягом 24 годин. На запрошення Колларда Коваленко приїздить до Кобеляк, де друзі займаються організацією драматичного гуртка та просвітою селян. У вересні він повертається до Харкова, поновлюється в інституті і продовжує навчання.

Одержавши диплом інженера-технолога (1903), служив офіцером на броненосці "Князь Потьомкін", активний учасник повстання, член суднової комісії. Згодом перебував на еміграції у Женеві (Швейцарія) й Парижі (Франція).

У 1917 р. повернувся в Україну, його призначають директором департаменту морської освіти в Міністерстві морських справ УНР. Обіймав цю посаду і за часів Гетьманату П. Скоропадського, але недовго. Олександр Коваленко подав у відставку після того, як морський міністр Максимов заборонив у відомстві українську мову. Коваленко був відряджений на південь, де завдяки його зусиллям понад 29 кораблів Чорноморського флоту підняли український прапор, в тому числі й колишній «Потьомкін», який в українському флоті отримав ім’я «Борець за свободу». У добу Директорії Коваленко разом з делегацією був відряджений до Ясс та Одеси на переговори з представниками Антанти. Так почалась його дипломатична служба. У 1919 році після виконання дипломатичних доручень у Румунії він був призначений Директорією спочатку консулом в Стамбулі, а потім 1-м секретарем Української дипломатичної місії в Парижі. В 1920 році брав участь в асамблеї Ліги Націй, як секретар української делегації.

У 1922 році Олександр Коваленко разом з матір’ю переїздить до Чехословаччини на запрошення Української Господарської Академії (УГА). Тут він викладає вищу математику та опір матеріалів, стає доцентом теоретичної і прикладної механіки. Видавниче товариство при УГА друкує 4 його підручники з вищої математики та прикладної механіки. Це був колосальний внесок у розвиток української і світової наукової літератури того часу. Протягом двох років (1923-1925) Олександр Михайлович був деканом інженерного факультету, деякий час виконував обов’язки проректора Академії.

Після ліквідації Української Господарської Академії професура її створила у 1932 році Український Технічно-Господарський Інститут, який мав в своєму складі 87 українських науковців, в тому числі і професора О.М. Коваленка. У 1936 році УТГІ видав ще один його підручник «Основи вищої математики». У 1945 році О. Коваленко виїхав до Німеччини, а потім до Швейцарії, де й жив аж до смерті.